В деяких ЗМІ з'явилася інформація про те, що Юрій Луценко не підтримав введення воєнного стану на 60 днів і перенесення дати президентських виборів. Як повідомляє УНІАН, після цього його було відправлено у відпустку і він відлетів до Японії.

Ввечері 25 листопада Юрій Луценко заявив про те, що ГПУ спільно з СБУ зареєструвала та проводить невідкладні слідчі дії щодо акту ведення агресивної війни Російською Федерацією за ст. 437 КК «Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни».

Луценко зазначив, що через агресію РФ військову прокуратуру Південного регіону та частину прокуратури зони ООС піднято по тривозі.

Після цього заяв та коментарів від генпрокурора не надходило. Луценко є членом РНБОУ і мав би бути присутнім на історичному засіданні Радбезу та мав би брати участь в розгляді цього питанні у Верховній Раді. Проте, його не було.

Ще влітку 2018 року в інтерв'ю «Українській правді» Юрій Луценко зазначив наступне: «Я знаю, що є гарячі голови, які носяться з цим планом (введення воєнного стану – авт). Я про це сказав цим головам і можу повторити публічно. Якщо будуть спроби ввести воєнний стан для того, щоб відстрочити виборчий процес, я буду вважати це неможливим... Якщо ми хоча б раз скасуємо вибори, то скотимся до рівня Російської Федерації. Я людина, яка була і у владі, і в опозиції, я ніколи не допущу, щоб процес виборів був штучно призупинений!»

Очевидно, що коли на Банковій обговорювався проект указу президента про введення воєнного стану, Луценко висловив свою незгоду. Це підтверджують не тільки витоки в ЗМІ, але також джерела в Генпрокуратурі. Демонстративно подати у відставку під час пікової ситуації з усіх точок зору було не доцільно, тому було обрано формат «відпустки» і вичікування розвитку політичної ситуації.

Можу також зазначити, що проти перенесення дати проведення президентських виборів у зв'язку з воєнним станом висловилися і деякі інші силовики та партнери Порошенка по «картельній партії» БПП-НФ.

Після того як парламент і президент дійшли консенсусу щодо 30 днів дії воєнного стану і було призначено датою виборів 31 березня, ситуація остаточно прояснилася. Потреби в демаршах також відпала. Влада зберегла видимість єдності. Принаймні до виборів.

Причину чому Луценко ризикнув поставити на кон посаду і виступив проти ініціативи Порошенка варто шукати в політичному позиціонуванні самого генпрокурора. Ще влітку цього року Юрій Віталійович заявив, що бачить власне майбутнє в політичному проекті спільно з мером Києва Віталієм Кличком. Тому він має виглядати послідовним в своїй позиції в таких чутливих для суспільства питаннях як введення воєнного стану.

Це не єдиний прояв окремої, незалежної позиції Луценка в рамках «стратегічної сімки». Генпрокурор дозволяв собі непогоджуватися з Банковою і по деяким питанням антикорупційної політики.

Вибори почалися. Кожен грає власну гру. Буде цікаво.

джерело — bzns.media