Не. Спекулюйте. На. Трагедіях.
На днях сталася якраз така подія — у Черкасах школярку знайшли мертвою. За попередньою інформацією вона скоїла самогубство.
А очільник Департаменту освіти та гуманітарної політики м. Черкаси Ігор Волошин вирішив, що трагічне самогубство дитини — це вдалий привід для маніпуляції і просування власного порядку денного. Він видав цілий список із того, як слід завзято боротися проти дитячих самогубств на особистій сторінці у ФБ. ( https://cutt.ly/inAH3iR )
Отже, давайте по пунктах.
1) «Дівчинка через нерозділене кохання позбавила себе життя», — пише Волошин.
Жоден чиновник, журналіст і публічна особа не мають права встановлювати причини до завершення слідства.
Хіба розслідування вже завершено? Чи пан Волошин особисто підключився до процесу і вже розкрив справу?
Чи не бажає пан очільник департаменту задуматись, що в місті зараз знаходиться інша особа, скоріш за все теж дитина, яка була другим учасником стосунків? І цьому учаснику стосунків ще треба жити з усвідомленням можливої причетності до скоєння самогубства, спілкуватися з друзями, знайомими, родичами. А дехто вже знайшов винних, чи не так?
2) «Частіше [самогубства скоюють] — хлопчики, удвічі рідше — дівчата», — зазначає пан Волошин.
Це помилкове твердження.
Самогубство або «суїцидальна поведінка» умовно складається з трьох етапів — задум, спроба і результат. Статистичний факт, що жінки частіше задумують і намагаються вкоротити собі віку, але чоловіки частіше досягають «результату». Це відкрита інформація ВООЗ і є безліч відповідних наукових досліджень.
3) «Створити міську ГАРЯЧУ ЛІНІЮ для ДІТЕЙ та БАТЬКІВ», — пропонує чиновник.
Більше гарячих ліній володарю гарячих ліній. Тобто в нас є цілодобові національні гарячі лінії, але давайте ще міську. Щоби була.
4) «Запровадити дієві уроки для дітей щодо роз'яснення з попередження самогубств», — уже наказує Ігор Волошин.
Це от взагалі шикарно. Давайте дітям на регулярній основі в школі розказувати про самогубства та найбільш ефективні способи вкоротити собі віку. З фото і відеоматеріалами. І домашні та практичні завдання.
«Ефект Вертера» + чіткі інструкції щодо ефективності тих чи інших способів. Що ж може піти не так?
5) «Задіяні поза школою діти, менше приділятимуть увагу всіляким „дурощам“».
Навіть якщо «нерозділене кохання» є однією з причин трагедії, невдалі стосунки — це не «дурощі». Це стрес, це біль, це комплекси і це невід'ємна складова нашого життя, від підліткового віку і до старості. Почуття важливі незалежно від віку людини. І їх заперечення, знецінення призводить до найгостріших відповідей і реакцій.
«Дурощі» — це спроба сховатися від них і прикритись якимись активностями. Наче гурток танців чи баскетболу якось завадить симпатизувати, вступати в стосунки чи закохуватись.
Питання не в активності як такій, питання в соціалізації дітей. Невдала соціалізація може бути причиною дитячого самогубства, це очевидно. Але тоді й вирішувати треба саме в контексті «соціалізації», а не гуртками.
6) «Курси морально-духовного спрямування. Духовна рада Черкащини. Депутати-християни».
…
Досить тулити релігію до школи й держави. Просто досить. Школа й держава відокремлені від церкви Конституцією України.
Не існує релевантних досліджень, які підтверджують, що сповідування релігії має позитивний вплив на рівень самогубств. Ба більше, існують наукові дослідження, які прямо стверджують, що істотної статистичної кореляції між цими явищами немає.
Отже, постають логічні питання.
Чи передбачається персональна відповідальність за результати впровадження цих пунктів і їх ефект на дітей? Чи є бодай якась наукова база для таких рішень? Можливо, статистично доведений факт зниження рівня суїцидів унаслідок спілкування з депутатами міської ради?
Дуже хочу побачити бодай ЯКУСЬ аргументацію, крім сліпої віри.
У якості альтернативи до пропозицій пана Волошина, пропоную почати з особистої політичної і кримінальної відповідальності за некомпетентні, деструктивні і небезпечні заяви посадових осіб та чиновників ЧМР. І конкретно, персонально Ігоря Волошина.
Дочекатись результатів розслідування.
Не спекулювати на трагедіях для досягнення особистих цілей.
Слухати й чути. Своїх дітей. Близьких. Родичів.
Дуже шкода, що відповідь на такі трагедії у місцевих освітян в інших регіонах здебільшого така ж, як і в пана Волошина — заборонити, задіяти, залучити, провести. Ці відповіді, вони не для дітей, не для педагогів, вони для чиновників. Вони не мають нічого спільного із захистом життя і здоров'я дітей.
Найщиріші співчуття родичам і знайомим загиблої.
