8 березня ми відзначаємо Міжнародний жіночий день — свято, яке присвячене не лише красі та ніжності, а й силі та мужності жінок. Серед них особливе місце посідають ті, що ризикують своїм життям та здоров'ям, захищаючи свою Батьківщину від агресора. Я говорю про жінок-ветеранів військових дій в Україні, які заслуговують на нашу повагу та вдячність.

За даними Генерального штабу ЗСУ, в українській армії служать понад 60 тисяч жінок, 5160 з них обіймають керівні посади.  13 тисяч жінок мають статус учасника бойових дій. Це героїні, які не побоялися взяти до рук зброю та стати на захист своєї країни від російської окупації. Вони виконують різні завдання: від медичної допомоги та логістики до розвідки й штурмових операцій. Вони доводять, що жінки не поступаються чоловікам у професіоналізмі, сміливості та патріотизмі.

Але що чекає на наших жінок після повернення з фронту? Як вони адаптуються до мирного життя, які проблеми та труднощі вони відчувають, які можливості та перспективи вони мають? На ці питання насправді складно відповісти, адже кожна історія є унікальною та індивідуальною. Однак можна сказати, що українські ветеранки стикаються з низкою спільних викликів, таких як:

- недостатнє визнання їхнього внеску в оборону країни та відсутність належної поваги з боку суспільства;

- дискримінація та стереотипи за гендерною ознакою як у сфері працевлаштування, так і в сімейних відносинах;

- психологічні травми та стрес, пов'язані з пережитими жахами війни, а також недоступність або низька якість психологічної допомоги;

- фізичні травми та інвалідність, а також недосконалість системи реабілітаційних послуг та технічних засобів;

- соціальна ізоляція та самотність, втрата зв'язку з колишніми товаришами по службі та труднощі у побудові нових дружніх та романтичних відносин;

- матеріальні труднощі, особливо для одиноких матерів та сімей загиблих воїнів.

Всі ці фактори можуть негативно позначатися на житті та добробуті жінок-ветеранів, а також їхній ролі у суспільстві. Тому необхідно створити умови, щоб вони могли повноцінно реалізувати свій потенціал, отримати заслужені пільги та можливості, а також відчувати себе потрібними та цінними.

У цьому плані можна побачити досвід інших країн, які також зіткнулися з проблемою реінтеграції ветеранів у мирне суспільство. Однією з таких країн є Сполучені Штати Америки, які мають довгу історію участі у різних військових конфліктах та миротворчих операціях по всьому світу.

Представник Міністерства у справах ветеранів США Прінс Тейлор відзначив, що сьогодні жінки-ветерани належать до пріоритетних категорій, з якими американські фахівці працюють у рамках урядових програм:

«Кожна країна дбає про своїх ветеранів. Наше завдання – захистити їхні права та створити для них гідні умови повернення до громадянського життя, щоб ветерани не виявилися виключеними з нього та не відчували себе самотніми чи покинутими. Сьогодні в США для цього програмами підтримки охоплено ветерани, які живуть у віддалених районах, жінки-ветерани, а також ветерани, обмежені у своїх діях через травми», — розповів він у виступі на міжнародній конференції «Дійсна ветеранська політика в Україні: міжнародний досвід та план дій», яка відбулася 29 лютого у Києві та Вашингтоні з ініціативи ГО «Вільні та Вірні» у партнерстві з ГО "US-Ukrainian Activists" (США) Інститутом демократії та розвитку «Політу», а також ГО «Біла стрічка Україна» .

США визнають важливість підтримки та захисту прав жінок-ветеранів. В цій країні три мільйони жінок в різні часи служили у збройних силах.

Спеціально створений урядовий орган — Відділ у справах ветеранів (VA) відповідає в США за надання різних пільг та послуг ветеранам, включно з жінками.  У кожному регіональному офісі VA працюють координатори для жінок-ветеранів. Вони служать основним контактом для жінок-ветеранів і допомагають в питаннях прийому заяв про військові та особисті травми. Також у США є менеджери програм для жінок-ветеранів у кожному медичному центрі VA, які координують усі послуги, котрі можуть знадобитися жінкам-ветеранам: від первинного догляду до спеціалізованого догляду за хронічними станами чи репродуктивним здоров'ям.

Громадські організації США також приділяють значну увагу підтримці жінок-ветеранів. Окремо хочеться розповісти про проект увічнення пам'яті жінок-ветеранів воєн у США — Жіночий військовий меморіал, метою діяльності якого також є популяризація пам'яті про жінок-військовослужбовців, їхній досвід та внесок у захист нації.

Звичайно, не все ідеально і в США, і жінки-ветерани в цій країні продовжують стикатися з перешкодами при отриманні заслужених пільг і не завжди отримують належне визнання своєї служби нації. Але незважаючи на всі труднощі, США демонструють приклад того, як можна і потрібно дбати про жінок-ветеранів, визнавати їхню гідність і цінність, а також надавати їм усі необхідні послуги та можливості для успішної адаптації до мирного життя. Україна може навчатися у США в цьому плані та впроваджувати найкращі практики та стандарти у свою ветеранську політику.

Насамкінець хочу сказати, що жінки-ветерани — це не лише жертви війни, а й активні агенти миру та розвитку. Вони можуть і повинні робити свій внесок у побудову сильної, демократичної та процвітаючої України. Для цього їм потрібна наша підтримка, солідарність та визнання. Давайте не забуватимемо про цих сміливих і гідних жінок, які заради нас пішли на війну, і давайте робити все можливе, щоб вони могли жити у світі, безпеці та щасті.

Зі святом, дорогі ветеранки! Дякую вам за вашу службу та пожертву! Слава Україні!