У вересні Рахункова палата представила уряду звіт з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів за 2019–2022.  Його висновки були не вельми втішними: держава не спромоглась розробити ні стратегії, ні покрокового алгоритму переходу громадян від військової служби до цивільного життя та не сформувала належної системи надання послуг з реабілітації та реадаптації за рахунок бюджетних коштів. В тому числі так і не було сформовано повного пакета послуг з реабілітації та реадаптації ветеранів.

Як наслідок, понад 83 тисяч постраждалих учасників не одержали якісних, доступних і безоплатних послуг з реабілітації та реадаптації. Відсутність механізму обрахунку потреби в бюджетних коштах на відповідну мету, неналежний облік реальних потреб постраждалих учасників, неврегулювання вимог щодо надання послуг з реабілітації та реадаптації, незабезпечення підзвітності та контролю за діяльністю і витрачанням бюджетних коштів розпорядниками нижчого рівня — ось далеко не повний перелік проблем, які були виявлені аудиторами.

Насправді, про всі ці недоліки ми, ветерани, знаємо і без аудиту. А от здивувало мене те, що за результатами звіту  уряд дав доручення, які стосуються виключно вдосконалення надання ветеранам послуг психологічної реабілітації, залишивши поза увагою проблеми медичної реабілітації ветеранів. Хоча про проблеми проходження останньої мені доводиться постійно чути як від поранених бійців, так і від лікарів.

Йдеться про те, що медична допомога, яка передбачена постановою уряду №1464 від 2022 року та Програмою медичних гарантій НСЗУ не покриває потреб ні військовослужбовців, які потребують реабілітації, відновлення та очікують на протезування, ні лвкарень, які надають цю допомогу.

Перша проблема — це занадто короткий термін стаціонарної реабілітації, встановлений державою — 14-21 день двічі на рік.  Найчастіше за цей період військовослужбовці не отримують необхідної допомоги, адже реабілітація, якої вони потребують, має бути суттєво тривалішою в часі.  До того ж пацієнти з числа військових зазвичай чекають до трьох місяців на протезування.

Ставка НСЗУ за пакетом реабілітаційних послуг із розрахунку   перебування в стаціонарі 14-21 день — 19769 грн за надання реабілітаційних послуг за одним напрямом реабілітації та  33607 грн за надання одночасно реабілітаційних послуг за двома і більше напрямами реабілітаційної допомоги в стаціонарних умовах. Годі й казати, що ці розцінки не відповідають реальним затратам на лікування важкопоранених. 

Тому після завершення терміну стаціонарного лікування, протягом якого реабілітаційні послуги оплачуються пакетом НСЗУ, лікарі опиняються перед складним вибором: відправити військових додому або продовжити їхнє лікування на платній основі. Третій варіант —лікувати далі їх безоплатно, розуміючи, що  НСЗУ за це не оплатить. І саме так є зараз у більшості випадків.

Чи варто розраховувати на зміну ситуації наступного 2024 року, і що можна зробити, щоб ветерани, які потребують повноцінної медичної допомоги і реабілітації, отримали повний пакет необхідної допомоги безоплатно?

Звісно, на цю проблему першою мала б відреагувати держава.

Проєкт  державного бюджету 2024 року передбачає виділення  на сферу охорони здоров'я майже 202 млрд грн, що на 24,4 млрд грн більше, порівняно з минулим роком. Програми медичних гарантій становитиме близько 159 млрд грн, що на 16 млрд грн більше, ніж минулоріч. Розвиток системи реабілітації у сфері охорони здоров'я визначено пріоритетним і на ці цілі закладено 6 млрд грн. Але радіти передчасно. Адже значну долю додаткових асигнувань з'їсть заплановане наступного року підвищення мінімальної зарплати бюджетників, в тому числі й медичних працівників, до 7100 грн. До того ж у пріоритетах  МОЗ підвищення тарифів хірургічних і опікових пакетів, а також пакетів психологічної підтримки та психіатричної допомоги. А от про вартість і розширення термінів пакетів стаціонарної реабілітації поки що ніхто вголос не говорить.

Як варіант, держава може звернутись за фінансовою підтримку до міжнародних організацій, як це вона зробила з метою збільшення надання послуг у сфері психічного здоров'я та реабілітаційної допомоги. Наступного року в Україні діятиме  спільний проект МОЗ і Світового банку «Зміцнення системи охорони здоров'я та збереження життя в Україні».

До вирішення проблеми, напевно, вартує підключити місцеві бюджети. Наприклад, започаткувати обласні програми медичної реабілітації військовослужбовців, які б передбачали виділення додаткових коштів до пакетів НСЗУ на стаціонарну реабілітацію. А також благодійні організації, які б виділяли додаткові індивідуальні гранти на реабілітацію поранених.

Також потрібно прискорити створення потужної вітчизняної бази для випуску різноманітних сучасних протезів. Це дозволить значно скоротити час очікування на протезування. В цьому напрямку держава повинна продумати систему стимулів для підприємців, які вкладають кошти в таке виробництво, наприклад, створити окрему програму фінансової підтримки для них. Адже наступного року, що є позитивом, держава запустить пілотний проєкт щодо пільгового зубопротезування для захисників Україні.