В листопаді 2023 року міністр енергетики України Герман Галущенко виступив із категоричним спростуванням інформації про плани уряду щодо підвищення тарифів на електроенергію для населення із 1 січня 2024 року. Цю інформацію міністерство назвало ворожим ІПСО і офіційно запевнило що ніяких підвищень тарифів не передбачається.
За словами Міненерго, повідомлення про відключення світла, неготовність енергосистеми до зими або про підвищення тарифів постійно поширюється росіянами. «Їхня мета — посіяти страх, паніку, зменшити віру суспільства у Перемогу і, як наслідок, — послабити всю країну і нашу здатність протистояти ворогу. Саме тому підігравання українськими журналістами цим російським ІПСО є неприйнятними. Тому ще раз звертаємося з проханням бути пильними та не допомагати діям ворога в інформаційному просторі», — розпиналася у своїх прес-релізах прес-служба патріотичного та інформаційно-пильного міністерства.
Вже за два місяці, тобто напередодні нового року, уряд раптом скасував мораторій на відключення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості з населення за житлово-комунальні послуги, який діяв із березня 2022 року. За словами того ж самого міністра Галущенка, для якого це вже не стало несподіванкою, «мораторієм почали зловживати і він втратив ту функцію яку виконував на початку повномасштабного вторгнення». Який саме функціонал втрачено і як міністерство намагалося врятувати ситуацію, хто зловживав заходами державної підтримки населення в період війни, як відбувалося це протиправне діяння, які було спричинено збитки і що завадило покарати неназваних зловмисників, — міністр чомусь не проінформував ані громадськість, ані апарат РНБО.
Проте, очільник міністерства дещо відкрив завісу і повідомив, що «від рівня сплати комунальних платежів залежить швидкість відновлення енергоінфраструктури, яка регулярно страждає від дій російського війська». Тобто чиновник визнав, що незважаючи на безпрецедентну допомогу міжнародних партнерів із засобами протиракетної оборони, надзвичайну ефективність роботи сил ППО восени-взимку 2024 року, а також попри великі обсяги фінансової допомоги для «Фонду підтримки енергетики України» — 2023 рік став набагато гіршим для української енергетики, ніж попередній рік постійних руйнувань енергоінфраструктури і тотального блекауту. Фактично, Галущенко розписався у тому, що міністерство під його керівництвом виявилося неефективним розпорядником для понад 440 млн. дол. міжнародної фінансової допомоги для енергетиків та для понад 10,5 тисяч тон енергетичного обладнання, яке додатково надійшло в Україну в якості гуманітарної допомоги від компаній, урядових інституцій і громадських організацій з 35 країн світу. На цьому вже можна було б поставити крапку, але…
Наприкінці січня вже народний депутат, член парламентського Комітету з питань енергетики та ЖКГ Сергій Нагорняк заявив про плани вдвічі підвищити тарифи на електроенергію для населення. За словами цього «достойника», який раніше був помічений хіба що за роздаванням простроченої гуманітарки у пакетах із власним ім'ям та підтримкою корупційної містобудівної реформи в інтересах забудовників, «лібералізація тарифів» дозволить державним енергетичним компаніям перестати дотувати населення, за рік акумулювати кошти для добудови 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС та почати будівництво Канівської ГАЕС вартістю 1,2 млрд. дол.
Тобто, останні копійки з кишень звичайних побутових споживачів, як були, так і залишаються єдиним і безальтернативним джерелом фінансування будь-яких реформ, проектів реконструкції та інновацій в енергетичному секторі України. Ані війна, ані колосальні обсяги міжнародної допомоги енергосектору, ані готовність наших міжнародних партнерів допомагати реформам та залучати інвестиції на ринкових засадах – не в змозі переламати цю дебільну традицію.
Особисто для мене, найбільш дивним у всій цій історії стало суцільне мовчання. Мовчання політиків, які забули про своїх виборців. Можновладців, які обіцяли не допустити підвищення цін до закінчення війни, відновлення економіки і поліпшення добробуту людей. Бізнесу, який обов'язково стане наступним у черзі на тарифне «розкуркулення». Експертів, які чітко розуміють економічні наслідки «добивання» т.зв. середнього класу. Але головним чином – мовчання з боку небайдужої громадськості, яка з перших днів війни свідомо і в основній своїй масі стала військовими. Невже за це ми воюємо? Невже можна дозволяти таке ставлення до себе і свого народу?
Навіть якщо всіх усе влаштовує, то в мене особисто все ж таки є деякі запитання!
По-перше, мені хотілося б дізнатися, від чийого імені опрацьовувалося питання підвищення тарифів на електроенергію для населення у 2 рази і хто санкціонував відповідну публічну заяву депутата Нагорняка? Виборці від його мажоритарного округу, партія «Слуга Народу», лобісти всередині міністерства енергетики, державний регулятор ринку електроенергетики, або ділки, які роками сидять і заробляють на енергосхемах?
Я хочу знати авторів цієї ідеї, бачити формулу тарифоутворення та її детальне економічне обґрунтування!
По-друге, чи прорахував цей депутат і чи вже знайшов кошти для пропорційного підвищення субсидій для соціально незахищених верств населення, які не в змозі платити навіть за існуючими тарифами?
Я маю право знати точні цифри і джерела надходження коштів!
По-третє, якщо можновладці прямим текстом заявляють, що українські споживачі мають за власні кошти в складчину профінансувати капітальні інвестиції в державні енергогенеруючі потужності, то я хочу знати – на якій правовій основі відбувається цей «примусовий інвестпроцес», яка його рентабельність, де бізнес-план, в який спосіб, коли і в якому обсязі усі «інвестори» отримають фінансові прибутки за своїми вкладами?
По-четверте, якщо зараз зменшується кількість споживачів електроенергії та кількість об'єктів, які нею користуються (через руйнування цілих населених пунктів та втечу людей за кордон), то куди дівається увесь профіцит енергогенерації? Якщо при втратах біля 20% абонентів тарифи підвищуються в два рази, то яким буде наступне підвищення, коли населенні пункти почнуть відбудовуватися і енергії знадобиться набагато більше – у 10, у 20 разів?
По-п'яте, панове урядовці і депутати, а каналізації, мережі газо-, водо-, теплопостачання та іншу інфраструктуру ЖКГ ви також плануєте відбудовувати за рахунок звичайних споживачів послуг, тобто за наш рахунок?...
Якщо на ці та подібні запитання у авторів антинародних ініціатив воєнного часу немає прийнятних відповідей, то єдине що можна їм порадити – користуючись статусом і профільними повноваженнями, потурбуйтесь про те, аби навколо Верховної Ради і Кабміну було достатньо охайних і просторих сміттєвих баків.
Повірте, настане час і вони вам знадобляться.
