Включення українських об'єктів до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Влада Литовченко 

кандидат історичних наук, директор КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник», член Експертної ради з нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики України, експерт Українського культурного фонду, голова Комітету з присудження премії з нематеріальної культурної спадщини при МКІП(2020-22 рр.)

У сучасному глобальному світі ЮНЕСКО – найавторитетніша міжнародна організація, що займається збереженням культурної спадщини. За 78 років свого існування вона стала великим науково-методичним центром, який розробив естетичні, правові і політичні норми у сфері збереження та використання пам'яток культурної спадщини. Проблематика культурної спадщини у сучасних умовах надзвичайно актуальна та багатогранна, вона також має виражений міждисциплінарний характер, і через це ЮНЕСКО бере на себе складні функції, пов'язані з розробкою єдиних методологічних підходів у галузі міжнародної культурної політики. Необхідність розробки єдиних підходів диктується зростаючою загрозою для пам'яток історії та культури і у минулому ХХ ст., і у нинішньому ХХІ ст.

Виклики, кинуті сучасній цивілізації з боку війн та міжнародного тероризму, загрожують не лише сталому розвитку сучасного суспільства, але самому його існуванню, зокрема – у частині збереження культурної ідентичності. Зі свого боку, проблема культурної ідентичності сьогодні виходить далеко за межі національної і навіть світової культури. Культурна ідентичність стає найважливішим елементом суверенності сучасних держав, збереження культурного різноманіття, джерелом безперервного та стійкого розвитку. 

Через війну історична та культурна спадщина України знаходиться у небезпеці. Як відомо, історичні пам'ятки в місцях бойових дій дуже часто руйнуються, часом навіть навмисно. Ми бачимо, що з боку агресора кожного дня формується чергова небезпека знищення культурного та історичного надбання нашого народу в результаті цинічних ракетних обстрілів цивільних об'єктів та бомбових ударів.

Треба зазначити, що із перших днів повномасштабної російської агресії та  війни ЮНЕСКО висловлює глибоку стурбованість подіями в Україні та працює над оцінкою збитків у сферах своєї компетенції (зокрема у сфері освіти, культури, спадщини та інформації), а також над запровадженням заходів із надання невідкладної підтримки. Генеральний директор ЮНЕСКО Одрі Азуле закликає «охороняти українську культурну спадщину, яка є свідченням багатої історії країни, та включає сім об'єктів Всесвітньої спадщини, зокрема у Львові та Києві; міста Одесу та Харків, що є членами Мережі творчих міст ЮНЕСКО; національні архіви, деякі з яких включені в Реєстр ЮНЕСКО „Пам'ять світу“; місця вшанування пам'яті жертв трагедії Голокосту… Ми повинні берегти цю культурну спадщину як свідчення минулого, але також як вектор миру на майбутнє, яке міжнародна спільнота має захищати та зберігати для майбутніх поколінь» — звертається до світової спільноти Одрі Азуле.

15 вересня 2023 року до Переліку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО під загрозою потрапили Софійський собор і Києво-Печерська Лавра у Києві та історичний центр Львова. Мета рішення — консолідувати світову спільноту задля їх збереження в умовах війни.

Софійський собор — всесвітньо відома пам'ятка архітектури і монументального живопису XI ст. Заснування собору згадується в літописах як під 1017 р., так і під 1037 р. Будівничим Святої Софії літописці називають великого київського князя Ярослава Мудрого. Джерела свідчать, що в цій справі Ярослав завершив починання свого батька Володимира — хрестителя Русі. Упродовж сторіч Софія Київська була головною святинею Русі-України — «митрополією руською». Собор, як головний храм держави, відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Святої Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод.

Києво-Печерська лавра – видатна пам'ятка не лише української, слов'янської, але й загальносвітової культури. З 1994 року входить до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО та є одним із «Семи чудес України» за визначенням однойменного всеукраїнського конкурсу.

Києво-Печерська лавра – православний монастир, заснований за князя Ярослава Володимировича у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм поблизу Києва. В ХІ столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства у Київській Русі.

Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, вона була центром літописання. Більшість лаврських споруд датується XVII–XVIII століттями і є прекрасними зразками українського бароко в архітектурі. З XII століття збереглася майже у первозданному вигляді одна церква – Троїцька надбрамна церква над воротами головного входу в Лавру. Вона вистояла, попри численні війни, пожежі та інші нещастя, яких зазнавала Лавра впродовж своєї історії.

Львів — це не лише місто глибокої історії і давніх традицій, а також справжній довідник з архітектури та мистецтва. Практично всі архітектурні стилі, головні досягнення інженерів та конструкторів різних епох – це все можна простежити на вулицях Львова. За свою багатовікову історію старовинне українське місто Лева пережило лихоліття під чужоземним пануванням, пошесті, пожежі, і кожного разу воно, немов казковий Фенікс, воскресало з попелища у своїй неповторній красі. Після падіння радянської «залізної завіси» Львів знову повертається до Європи, і Європа наново відкриває його для себе.

Архітектура Львова складалася віками, і кожна з епох вносила в його панораму нові своєрідні барви. Галицька архітектурна школа сформувалася в середині XII ст. її майстри, досконало оволодівши білокам'яною кладкою, часто провадили будівництво і за межами своєї землі. Об'ємно-просторові вирішення галицьких церковних споруд переважно повторюють візантійські чотиристовпні хрестовокупольні закладення, але в окремих прийомах, зокрема у зовнішньому різьбарському опорядженні, відчутні вже впливи романського стилю, що проникав із Заходу. З іншого боку, впливи русько-візантійського мистецтва виразно позначилися також на художніх формах тодішнього сакрального польського мистецтва.

Ці визначні культурні об'єкти внесли до Списку через загрозу знищення, спричинену російськими атаками. Агресор навмисне поцілює у визначні культурні та історичні пам'ятки, що не мають жодного військового значення. Особливо потерпав, наприклад, Львів 6 липня 2023 року, коли з акваторії Чорного моря були запущені крилаті ракети «Калібр» що влучили у центр міста. Було зруйновано понад 35 будинків, унікальних архітектурних пам'яток, відтворити які, наразі, неможливо.

Включення цих об'єктів до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, нагадує 195 державам-учасницям Конвенції про їхнє зобов'язання здійснювати моніторинг і сприяти захисту цих об'єктів. Це також відкриває можливість для додаткової фінансової та технічної допомоги для реалізації нових екстрених заходів — відповідно до заходів, які вже вжила Україна разом з ЮНЕСКО. У межах своїх повноважень ЮНЕСКО вимагає негайного припинення нападів на цивільні об'єкти: школи, університети, меморіальні об'єкти, культурні та комунікаційні інфраструктури, і висловлює жаль з приводу жертв серед цивільного населення, зокрема студентів, викладачів, художників, науковців та журналістів.

«Включення українських об'єктів до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, які перебувають під загрозою, свідчить про готовність міжнародних інституцій підтримати Україну у захисті та збереженні її культурної спадщини. Це також надає Україні додаткові юридичні аргументи для збору доказів агресії росії проти культурної спадщини України, оскільки рф порушує міжнародне право, зокрема Гаазьку конвенцію про захист культурних цінностей під час збройних конфліктів», – зазначив Ростислав Карандєєв, т.в.о. Міністра культури та інформаційної політики України, під час ефіру на радіо «Культура». Він повідомив, що МКІП спільно з експертами активно працює над включенням інших пам'яток України до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, які перебувають під загрозою. Зокрема, вже готуються документи для включення Історичного центру Чернігова до цього списку.

Підбиваючи підсумки сказаного, слід наголосити, що ми спостерігаємо безпрецедентні масштаби втрат світової культурної спадщини новітньої історії, до якої завжди була прикута увага багатьох мільйонів людей. Водночас для якнайшвидшого відновлення втраченої культурної спадщини необхідний постійний суспільний моніторинг його стану у місцях активних воєнних дій, оскільки тільки підвищена увага світової спільноти дасть змогу запобігти руйнуванню та пограбуванню культурної спадщини України від війни та міжнародного тероризму.