Влада Литовченко 

кандидат історичних наук, директор КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник», член Експертної ради з нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики України, експерт Українського культурного фонду, голова Комітету з присудження премії з нематеріальної культурної спадщини при МКІП(2020-22 рр.)

 

Село Лука розкинулося на берегах річки Ірпінь та розташоване поблизу селища Білогородка, що на Київщині. Його окрасою є церква Святителя Миколая, яку видно з різних куточків. На території села знаходиться важливий історико-ландшафтний об'єкт — гора Кочур, де було згадане в літописах середньовічне селище.

Наразі село Лука входить до Білогородської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області.

Століттями люди селилися у цій місцевості й передавали у спадок новим поколінням свою любов до народної української пісні, бо народна пісня — це буквально фіксація справжнього життя людей, їхніх звичок, побуту, впливу різних культурних явищ, географії побутування. Про давні музичні вподобання місцевих мешканців свідчать знайдені під час розкопок оригінальні іграшки-свистунці, які вважаються чимось на зразок прадавніх духових інструментів.

Елемент нематеріальної культурної спадщини «Пісенна традиція села Лука» охоплює територію села Лука та сусіднього села Гореничі. Певна частина пісень побутувала і в навколишніх селах — Петрушках, Забір'ї, Личанці, Бобриці, але здебільшого вони продовжують існувати там лише у пам'яті людей старшого віку.

Одним із носіїв елемента нематеріальної культурної спадщини «Пісенна традиція села Лука» є автентичний співочий гурт «Червона калина», який був заснований ще у 1986 році. Багато років очолює колектив Надія Лабунська. Їй вдалося зібрати найкращих співачок села Лука. Однією із лідерів у цьому колективі була мама Надії Лабунської, Олександра Григорівна Герасименко (нар.1925), яка переважно співала верхній голос у всіх піснях (виводила). Поступово до колективу вливалися молодші виконавиці, зокрема, Ганна Володимирівна Волошина (нар. 1950), яка є заспівувачкою у колективі. Головною виводчицею у гурті є Надія Лабунська, яка перейняла манеру виконання верхнього голосу від своєї мами. Одна й з найстарших учасниць колективу, яка постійно брала участь у заходах — Дмитренко Олександра Семенівна, (нар.1936).

Також носіями елемента є учасниці гурту: Антоніна Ничипорівна Герасименко (нар.1933), Марія Федорівна Попова (нар.1952), Софія Федорівна Нестеренко (нар.1951), Павліна Павлівна Біла (нар.1952), Валентина Павлівна Бражник (нар.1941), Надія Василівна Забудська (нар.1946р), Зінаїда Савеліївна Скопецька (нар.1953).

Серед інших жителів села Лука також є носії традиційної пісенної культури, які об'єднуючись у невеликі співочі гурти, практикують цей елемент у побуті, на народних святах та родинних зустрічах.

Показовим для гурту є варіативність виконання пісень, яка проявляється у коректній змінності музичного контуру заспівів та виводів. Практично кожна учасниця гурту має власний яскраво виражений індивідуальний стиль, свій арсенал прийомів імпровізації у співі.

Пісенний спадок гурту базується на жанрово-розмаїтому багатоголоссі різних типів Київського та Житомирського Полісся та передається шляхом успадкування співаних пісень молодому поколінню народного колективу «Золоте перевесло». У селі Лука зареєстровано понад 300 пісень різних жанрів, а у репертуарі гурту переважає лірика — пісні про людську долю — пісні сирітські, наймитські, чумацькі, козацькі, пісні про нещасливе кохання, лиху долю, розлуку, соціальну нерівність, побутові, історичні, балади, романси та й інші жанри — колядки, щедрівки, веснянки, купальські, жнивні, весільні, колискові, жартівливі та танцювальні пісні, псальми.   У пісенній творчості села збережено багато весільних пісень, серед яких унікальні «ладкання», «передирки» між дружками, ритуальні співи свашок тощо. Стиль співу лучан має всі ознаки наддніпрянської пісенної традиції, а саме: розлогий стиль та варіативність виконання, розвинуту мелодику та грудне звучання. Пісенна лірика гурту охоплює історичний відтінок декількох епох. Вона має розгалужене підголосся і характеризується імпровізаційним колоритом. Календарні та календарно-обрядові пісні мають гетерофонну одноголосу або двоголосу фактуру.

Гурт «Червона калина» знаний не лише в Україні, а й за кордоном, уже багато років поспіль популяризує українські пісні регіону, є частим і бажаним гостем фольклорних фестивалів.

З 2009 року заслужений працівник культури України, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Павленко проводить кропітку роботу по запису автентичних пісень села Лука. На основі досліджень опубліковано декілька книг — «Пісенна традиція села Лука» та «Хрестоматія з українського народнопісенного виконавства: навчальний посібник», де міститься найповніше зібрання пісенних творів цього осередку Київщини.

Для здійснення записів і етнографічного дослідження пісенної традиції села Лука було проведено 30 експедицій, під час яких на аудіо зафіксовано 350 різних пісень у виконанні учасниць гурту «Червона калина».

Елемент нематеріальної культурної спадщини «Пісенна традиція села Лука» внесено у Національний перелік НКС України у 2018 році.