30 серпня 2021 року Високопреосвященнійший Архієпископ Дніпровський і Криворізький Симеон (Зінкевич) побував на прем'єрі моно-вистави «З вірою і надією в серці» в театрі ім. Т.Г. Шевченка. Головну роль виконала заслужена артистка України, директор-художній керівник Дніпровського національного театру ім. Т.Г. Шевченка – Петровська Оксана Іванівна.
Вистава-телефільм «З вірою і надією в серці» — це театральна праця приурочена до Дня пам'яті захисників України (29 серпня). Марія Іванівна – героїня заслуженої артистки України Оксани Петровської – багато років з вірою і надією в серці чекає на свого єдиного сина — Олексія — з війни на Донбасі. Допомагаючи медсестрам у шпиталі для поранених, рада отримати хоч якусь звістку про нього.
Архіпастиря супроводжували: канцлер єпархії протоієрей Віталій Лопушанський і голова єпархіального відділу співпраці з військовими формуваннями, патріотичного виховання та капеланського служіння протоієрей Димитрій Поворотній.
Прем'єру також відвідали матері воїнів, яких визнано безвісті зниклими, представники організації «Асоціація родин зниклих безвісті», захисники України, волонтери, та небайдужі дніпряни. Глядачів до сліз розчулила майстерна гра Оксани Іванівни, а сюжет вистави уповні передав переживання та відчуття матерів, котрі з надією чекають на повернення своїх синів.
Після перегляду вистави Владика Симеон, разом із супроводжуючими особами, ознайомився із виставкою «Стіна надії: Матері забутих синів», яку організували учасники об'єднання родин зниклих безвісти «НАДІЯ». Голова Асоціації родин зниклих безвісті Ядвіга Лозинська розповіла Архіпастирю про мету виставки, та ознайомила із планшетом присвяченому її сину. Також Владика Симеон поспілкувався із матерями зниклих воїнів, які прибули на цю виставу. Архіпастир підтримав їх, наголосивши, що «Господь неодмінно почує материнські молитви, і сини повернуться додому здоровими і щасливими».
Головними експонатами виставки є дитячі іграшки, що належали зниклим ще в дитинстві, адже вони є великою цінністю для матерів. Іншими важливими експонатами цієї виставки є планшети із дитячими фото зниклих воїнів. На останньому фото зображені родичі, які чекають на повернення рідних, вже більш ніж 7 років.
