Вчора в Офісі Президента України була проведена дуже поважна дорадча нарада. Чи то нарадча дорада... Но дуже поважна.
Якось так:
«Сьогодні, в Офісі Президента, відбулася перша пробна Координаційна нарада добровольців, учасників бойових дій і волонтерів з метою формування координаційно-дорадчого органу з нагальних питань загиблих на війні, ветеранів і парамедиків.
Буде створено, відповідно до Конституції консультативно-дорадчий орган на громадських засадах під керівництвом Президента для оперативного реагування на соціальні проблеми учасників війни та їх родин.
Коло питань, яким буде опікуватись цей орган, це: загиблі, зниклі без вісті, полонені, питання статусу не зареєстрованих добровольців, що захищали і захищають країну на фронті, розгляд питань про нагородження військових, виконання законів соціально-пільгової сфери, законодавча творчість в підготовці проектів нових законів, що стосуються учасників сучасної війни та їх родин.
Найперше завдання — створення державної Книги Пам'яті з обов'язковим урахуванням всіх добровольців, в т.ч. належним чином не зареєстрованих, учасників бойових дій за Україну, — з отриманням відповідного державного статусу.»
Чергова робоча группа при ОПУ по створенню раю на землі, або «Як усіх зробить щасливими».
Солянка сборна. Як допомогти всім. Мене це напрягає. Коли збираються люди, і вирішують допомогти всім, а потім вони допомогають так, як самі хочуть.
А потім ти такий сидиш, і думаєш: «За що?». А тобі такі : «Допомогу отримав? Радій! Дареному коневі зуби не рахують!». А ти, такий:
- Та нах мені на 14-надцятому поверсі ваш кінь!
Я про те, що на зустрічі розглядали й досить специфічне та болюче питання, питання про БЕЗВІСТІ ЗНИКЛИХ.
А хто був запрошен на цю нарадчу группу від родин зниклих безвісті? А ніхто. Та нащо?!
Знов хтось вирішують як краще для зниклих, як краще для їх родин. Задовбали ви вже, добродії!
Тут питають, а чому це я закидую звинувачення тим, хто зібрав цю нараду? І правда, чому? Чи не тому, що всі попередні п'ять років все, що стосувалося зниклих безвісті та їх родин вже вирішувалося непойми-ким, за спинами постраждалих?
Результат: живі поховані, примусове роздавання тіл, хєрзнащо з експертизами та аналізами днк, зловживання, зловживання, зловживання...
Тому мене і обурює цей нескінчений повтор пройденого! Тому ми, родини зниклих, і вимагаємо, щоб наше питання , питання БЕЗВІСТІ ЗНИКЛИХ, розглядалося в нашій присутності, присутності тих, хто вимагає розшуку і повернення своїх рідних, що зникли, а не массового поховання, щоб не поплюжити «картину», щоб не турбувати лишній раз пана Качанова, з Центру звільнення заручників, та інших поважних панів.
До речі, на нараді було ще й питання створення Книги ПАМ'ЯТІ! А це питання є найболючіше, для постраждалих родин. Бо вельмившанований пан Тинченко позапхав у цій книзі всіх зниклих хлопців в загинувші, мабуть для «круглоїцифри», за що матері зниклих проклинають його вже п'ять років. Чому б до проклинаємих не приєднатись ще й участникам поважної нарадчої доради?
