Увага!
Зник безвісті ветеран російсько-української війни, боєць 3 полку спеціального призначення Капатілов Валерій.
Зник не вчора, 28 травня, але що з ним невідомо й досі.
Це зникнення – зникнення за особливими обставина, чи ні?
Мати зниклого Маргарита розповідає: «28 травня мій син пішов з дому, що на Новомиколаївці. Він раніше був у військовій частині і втратив посвідчення учасника бойових дій. Потрібно було його відновити. Ми зібрали документи, а він пішов на пошту відправляти листа. Після цього його більше ніхто його не бачив.
Валерій міцної статури, чорнявий, має карі очі, зріст — 185 см, має широкі плечі. Був одягнений у чорну футболку, сині джинси і чорні кросівки. При собі мав лише паспорт.
Його подруга гуляла в той день з дитиною і бачила, як він ішов у бік військової частини. Я телефонувала в поліцію, просила перевірити камери на Ковалівці, адже на них було б видно, куди він пішов і з ким. Там мені сказали, що на камерах нічого немає. Потім наступного дня я запитала, чи телефонували вони дівчині, яка його бачила. Вони сказали, що та подруга нічого не бачила, лише десь далеко, але ж я з нею особисто розмовляла, і вона мені все розповідала.
Також я просила перевірити камери на пошті, але вони сказали, що вже потім, коли устаткується погода. Але ж камера – це найперше, що потрібно було перевірити, можливо, він з кимось вітався, розмовляв. Вони мені сказали, що не мають дозволу, тому дивитись нічого не будуть. Коли я сказала, що викличу і поліцію, і прокуратуру, і телебачення, то на пошті швидко взяли дозвіл на перегляд камер. Я хотіла переглянути з ними, але мені сказали, що поліція потім зателефонує і все скаже, навіщо вам дивитись. Але ж раптом я знаю тих людей, які були біля нього. Лише вчора мені дозволили вже переглянути камери, то син зайшов сам на пошту, відправив листа і вийшов звідти.
Поруч я ще побачила камери банку, вони якраз виходили на Ковалівський міст. На них мало б бути видно, в який бік він пішов. Але ніхто тих камер мені не показав, сказали, що не мають права цього робити і взагалі щось мені говорити.
Родичів, до яких він міг би піти, немає, є лише моя сестра, але я з нею не спілкуюсь. Коли їй зателефонували з поліції, то вона їм сказала, що я свого сила дуже била, що він навіть спав на горищі. Та як би я могла таке робити зі своїм рідним сином?! Ми живемо родиною всі разом: чоловік, донька, зять і мій син. Ми дуже дружня сім'я, завжди все робимо і вирішуємо разом.
Новомиколаївка не дуже велика, її можна швидко обійти і всіх розпитати. Я сама ходжу до 11, 12 ночі і шукаю його. Вчора знайома роздрукувала мені листівки, на вихідних буду розносити по всіх магазинах. Хочу ще зателефонувати в частину, у якій він служив, не можуть же вони не допомогти мені. Я навіть ходжу по місту з телефоном і показую кожному зустрічному фотографію свого сина».
Доречі, якщо хтось пам'ятає, то рік тому (в березни 2020 року) менти, пардон, міліціянти з Волновахського району, викрали в Дніпрі Івана Тиренко, та вивезли його до Донецької області. Тоді з дому Івана виманив працівник Нової Пошти, під приводом отримання листа у кур'єра.
То кого питати про зниклого спецпризначенця: донецьких ментів, чи нову пошту?
