Марево… Вже сьомий рік життя наче марево. Чекаєш на повернення, а чи дочекаєшся? Чи повернеться?
И все, що навколо тебе теж приймає якісь викривлені, химерні форми.
Даже наднайважливіше: пошук зниклих…
Хіба не марево?
2014 – тихенько чекайте і не заважайте, ми всіх відшукаємо й повернемо!
2015 – забирайте, хороніть! Прикмети не ті? Так ми ж незабобонні! Хороніть, може й вашого хто похоронить!
2016 – забирайте, хороніть! Шукати?! Похороніть, отримайте гроші, й на них і шукайте!
2017 – знущаєтесь? Якщо за три роки не дав про себе знати – хороніть! Ви що, хворі? Не сповна розуму? То у вас психічна травма – ви не можете визнати смерть своєї дитини! Прикмети знов не співпадають? Три роки пройшло, які вже там прикмети! Ви й досі пам'ятаєте? Та хороніть вже, не заважайте працювати, Україну боронити! Чокнуті тьотькі! Психіатра на вас нема!
2018 – та хороніть вже! Бо вже ЄСу кричать, потребують вирішити цю «гуманітарну проблему», а якби ви не гавкотіли, то й проблеми б не було! Кілька розумово хворих не дають спокою всім: і омбудсменам-шмокудсменам, і депутатам-шмекутатам, і навіть Президенту та його наближеним. Та відчепіться вже! Ось вам ЗАКОН!!! Задоволені? Та чого ж вам ще? От ПАРЕ, наприклад, задоволене! Для них й приймався… Не працює? Ну так почекайте, запрацює!
2019 – почекайте, запрацює! Не працює?! Так вибори ж! Не на часі! П'ять років? Та ви що! А як учора! То почекайте!
2019 – які зниклі? А ми тут до чого? Це не ми! Ладно, так шо там по зниклим? ЗАКОН не працює? Та хіба один цей закон не працює? Почекайте, не на часі!
2020 – почекайте, не на часі! Що, досі не працює?! От біда! Ладно, почекайте, ми щось зробимо! Та чого ви тут понабігли з усієї України? А ви чого з неокупованих повилазили? Які «Нагадай про кожного»? А чого ви з цим до Президента припхались? Йдіть собі до Російського Посольства, чи ви вороги України та російські запроданці?! Ну то й що, що досі не працює! Почекайте! О, бачте, вже запрацював! Вот вам Комісія! Вона вам допоможе! ТА ВІДЧЕПІТЬСЯ!!!! Всьо в Комісію! Не працює? То почекайте!
2021 – не працює? То почекайте! Сьомий рік чекаєте?! Ну, то вже ж мабуть звикли. Ще один рік погоди не зробить. Пів року не можуть призначити голову Комісії? Ну, так почекайте, ви сім років чекали, куди ж тепер поспішати! Та шо ви від нас хочте?!!!
Чого хочемо?
Небагато!
Знати правду про долю своїх близьких.
Правду, а не те, що ви нам тулите замість неї. Не те, що вам зручно нам розповісти, не напружуючись до пошуків та звільнення.
Ми розуміємо, що всі ті пласти брехні, що накидані за всі попередні роки, розібрати не просто. Ми не вимагаємо від вас чудес. Але давайте поступово вигрібати правду. Давайте почнемо! Бо чекати ми вже більш не в силах.
І, да! Ми вам не віримо! Ви, та ваші пАпЄредники заробили цю недовіру тяжкою семирічною брехнею та обіцянками. Але ми дуже, дуже хочемо повернути до дому своїх близьких. Нам вкрай необхідна Комісія. Працююча, ефективна Комісія. Тож давайте співпрацювати.
Зрозумійте, ніхто не вмотивований на ефективну співпрацю більш ніж матері, що сьомий рік розшукують свого сина! Ніхто не знає про пошук більш, ніж вони!
Дайте їм шанс, і вони перевернуть землю, щоб ви могли вільно працювати!
Чи саме цього ви й боїтесь?
Чи вам того не треба?
Бо з ними «пересідити до пенсії» вам не вдасться.
Хоча, знаєте що?
«Пересідити» вам не вдасться по-любе.
Бо це життя наших рідних.
Отже, спробуємо співпрацювати?!
