Рятуємо ДНІМ! Журнал «Музеї України», спільно з сайтами медіа-групи УПК, продовжує відслідковувати трагікомічно-корупційну оборудку під назвою «вибори директора Дніпропетровського Національного історичного музею ім.Д.Яворницького».

Ми жорстко включаємося в боротьбу за духовну спадщину українців і повірте, переможемо. Може і не зразу… Досвід великий…

Примітиви з комісії Дніпропетровської облради, з демонстративними порушеннями, обрали директором всесвітньовідомого козацького закладу з унікальними експонатами, якусь напівбезграмотну баришню, яка навіть мотиваційного офіційного листа не може написати без помилок! Всі життєві досягнення тієї сумнівної особи – життя з якимось дрібним грошовитим місцевим бізнесменом, чий бізнес найближчим часом буде досліджено і перевірено, та створення сільського генделика з проросійським змістом.

Відповідно, до всієї тієї активності буде привернуто увагу влади, правоохоронних органів, преси, громадськості…

Є підозра, що з приходом «нового менеджменту» в Національний музей, що зберігає безцінні скарби козацької доби та символічні експонати української нації, будуть розграбовані, підмінені чи пошкоджені унікальні музейні фонди. А це вже нахабний виклик Національній безпеці України, країни, що веде виснажливу війну на Сході, має окупований Крим. Тому журналісти, спільно з кількома Народними депутатами України, готують звернення до РНБО і керівників СБУ. Зрозуміло, сподіваємося на увагу фіскальних органів до «неймовірних економічних» сімейних досягнень родини «нового дирехтора»…

Звернення Президенту України і депутатам Дніпропетровської обласної Ради вже направлено.

Відповідно до «культурного» Закону, рішення конкурсної комісії є остаточним і не підлягає затвердженню жодним іншим органом. Однак, діє Закон «Про місцеве самоврядування», за яким Дніпропетровська обласна рада має затверджувати керівників комунальних закладів. А ДНІМ є Комунальним закладом облради. Як можна здогадатися, преса і громадськість почне жорсткий тиск на депутатів облради з вимогою не призначати ТАКОГО директора для ТАКОГО музею. Мабуть і не призначать, оголосивши новий конкурс…

У нас є озаріння, що «переможниця» днями напише заяву про відмову від посади директора ДНІМ…

А якщо ні, то після серії знущальних публікацій і телесюжетів з її прізвищем у заголовку, баришні залишиться одна дорога – до Ізраїлю чи у шоу-бізнес… Фото і скани з Фейсбуку.

І враження відомого громадського діяча Віктор Векленко з ФБ.

ДНІМ
R.I.P.

Отже спектакль під назвою «Конкурс на посаду директора Дніпропетровського національного історичного музею» відбувся.
Від щирого серця висловлюю співчуття Надії Капустіній, Яні Тимошенко, всьому колективові ДНІМ і самому ДНІМ.

Музей був дійсно «закритий», пані Капустіна часто мовчала, певна «совковість» була присутня. Потрібне оновлення? Безсумнівно! Але!
Поставте завдання і дайте грошей. Облуплені бокові стіни, холодні зали, вогкі підвали… Винна Капустіна? А може потрібно було викинути нах… Першину? Бо риба гниє з голови.

Свіжі кадри? Із непідтвердженою трудовою біографією та фейковою рекомендацією? З того, що бачу по музеях країни – проблеми є кругом. Але ось так… Ми – дійсно регіон-лідер.

А знаєте – все відбувається закономірно. Бо місту і області українське і національне не потрібне. Навіть у м'якенькому варіанті. І історія, наближена до реальної, – теж. Фантастичний Пересрачень і легендарний Старий Самар – так. А історія й етнографія – нафіг. Але між ось цими химерами просовувати тезу, як хтось з нами на наших землях уживався, – то ніхто і не помітить. А тих, хто помітить, – не почують. А поверх цієї катавасії, прикритої шароварами й кулішами, гіпотетичними музеями сучасного мистецтва, науки, історії Дніпра, можна тихенько протягувати потрібні месиджі потрібної ідеології.

Так що – шолом, православні!

ДНІМ
R.I.P.
Недосказане

За можливості завжди намагаюся бути об'єктивним і рівно відстороненим. Але ситуація навколо провідного музею області трагікомічна.

Обласна влада спробувала зробити процес прозорим, здійснивши он-лайн трансляцію, але не спромоглася перевірити документи однієї з претенденток, незважаючи на резонансні зауваження ЗМІ. Або не схотіла? Поіменного списку голосувань із зазначеними посадами не бачив. Звідси є два припущення. Або розпорядження «з гори». Або дуже велика особиста зацікавленість.

Було надано три варіанти бачення. Грунтовно-монументальне, романтично-емоційне і ділетантсько-невіглаське. Для того, щоб здійснювати зміни – потрібні гроші. Для ДНІМ – великі гроші. Їх як не було, так і не буде, хіба що розпродадуть цікавинки. Відповідно, зміни мають знову бути на ентузіазмі. Наскільки його вистачить?

Холодні зали, вогкі підвали, потерті вітрини, тріщини на стінах в середині й назовні, маленькі винагороди за велику працю, відсутність виставкових площ, відсутність приміщень і людей, де можна опрацьовувати експонати, в тому числі й сторонніми дослідниками… Це – проблема не тільки ДНІМ, але зараз говоримо про нього. Хто і як це буде вирішувати?

Професійність і розуміння музею необхідні. Інакше йому гаплик. Приклад – гуманітарний департамент ДМР, там ще гірше. Яким би ти не був крутим волонтером чи бойовим офіцером, але вдалих прикладів результативної роботи на адміністративних посадах чи у керівництві комунальними підприємствами майже немає. Дещо аналогічна ситуація, коли відбуваються входження з бізнесового простору.

Впливи. Хто б там що б там не казали, але національна ідентичність міста й регіону під загрозою. Патріотизм і толерантність теж мають межі.

Віктор Векленко

Отож, боротьба за порятунок музею планетарного значення, яким є Дніпропетровський Національний історичний музей Д.Яворницького, триває в режимі реаліті-шоу.

Україна, як завжди, переможе!

Але, за це треба боротися! Приєднуйтеся!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»