За 5 років у зоні війни я бачив різне. Але, такого не було. Приходять тіні загиблих міліціонерів…
Розбомблений блок-пост.
Сняться.
Я бачив саме ту зміну 4 рази.
Фоткатись відмовилися категорично.
Звичайні луганські менти з сектору А зони АТО.
Говорили рідним суржиком.
Сектор А то найбільш прокляте місце.
Саме Там був Айдар, бат Кульчицького, Чернігів, Київщина…
Станиця Луганська, Щастя…
Одна, повністю розбита дорога…
Саме цю зону планували захопити путіністи.
Добробати не дали.
Сектор А був жахом зони АТО. Туди ніхто не хотів їхати. Туди зсилали.
Ізгої.

І саме туди Самооборона Майдану їздила добровільно.
В скороченому складі.
Саме туди мене чомусь занесло через Самооборону Троєщини.
Згадую той блок першого разу. І ще мирна зона і вже війна.
Пограниччя.
Саме тому, там збиралися різноманітні уроди з Києва.
Доїхати до крайнього мирного блок-поста, яфоткатися зі зброєю, бухнути і круто повернутися.

Це тих хлопців і згубило.

Хтось розповів сепарам. Ті підіслали агентуру з радіо-маячком.

Взяли приціл. Залп.

Ніхто не вцілів… Нині там руїни.

От і вся історія.

А хлопці чомусь сняться.

Я їм пообіцяв якийсь диск. Не то фільм, не то фотки…

Якийсь простий і пронизливий факт з цієї гібридної війни.

Тіні загиблого блок-посту…

Сняться…

Віктор Тригуб