26 квітня назавжди лишається чорним днем України.
Роздуми Анни Горбань, Голови ГО «Розумне майбутнє нації».
Чорнобиль забрав життя, заподіяв шкоду багатьом співвітчизникам. Ми маємо сумну статистику: 1 мільйон 961 тисяча 904 – кількість українців, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, станом на 1 січня 2016 року.
З них 210 247 – учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 1 751 657 – потерпілі від Чорнобильської катастрофи, у тому числі 418 777 дітей. (https://nv.ua/ukr/ukraine/events/30-rokiv-chornobilskoji-katastrofi-naslidki-avariji-na-chaes-v-tsifrah-112669.html?prefer_lang=ukr)
Я вклоняюся мужнім героям-ліквідаторам і співчуваю кожному постраждалому. Кожен з цих громадян, члени їх родин мають певні пільги і соціальний захист згідно до Закон від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Але, сьогодні Україна має ще одну гуманітарну катастрофу, наслідки якої буде відчувати наступне покоління! – наголошує Анна Горбань.
«Станом на 22 квітня 2019 року, за даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, взято на облік 1 376 517 переселенців з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим», https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2687417-kilkist-pereselenciv-z-okupovanih-krimu-j-donbasu-perevisila-1-miljon-374-tisaci.html
Згідно даних Держкомстату України на непідконтрольних територіях проживає 3,2 млн. українців. Сумною статистикою можна вважати 5 новонароджених на 1000 населення (https://www.radiosvoboda.org/a/news/28813544.html). Ці діти чують звуки снарядів з першого дня свого життя, граються і вчаться ховатися від справжньої, а не уявної війни.
Більше 42 тисяч дітей навчається на лінії зіткнення і знаходиться під загрозою обстрілів.
І ці діти не мають соціального захисту від України. На даний момент відсутня єдина скоординована соціальна політика відносно цивільних громадян України, які зазнали шкоди або проживають у зоні ООС, немає консолідованої статистичної бази щодо жертв війни з початку бойових дій – з 2014 року. А також відсутній чіткий механізм надання відповідного соціального статусу і адекватної соціальної допомоги цивільним особам, які постраждали і страждають в ході збройного конфлікту. Це є прямим порушенням прав людини та Четвертої Женевської Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12 серпня 1949 року.
Відповідно до висновків CSW63 та Конституції України на часі прийняти необхідні рішення щодо внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII/1993 задля забезпечення цивільним громадянам, особливо дітям та неповним родинам, що проживають в зоні ООС, належними державними гарантіями соціального захисту й розробити механізми ефективного вирішення проблем цивільних жертв війни.
