Віктор Тригуб: Не можна знущатися над Смертю і Вдовами

Як людину я Тетяну Чорновол майже не знаю. За її діяльністю як політика не стежу. Якщо чесно, мені взагалі до сьогоднішнього дня не було до неї діла.

Але сьогодні мене обурив бруд, яким її обливають після здобуття нею військового звання молодшого лейтенанта запасу. Обливають, переважно, у двох напрямках: що вона, нібито, вчилася лише на папері, і що в неї на присязі неправильна форма одягу.

Я навчалася на тих самих курсах, що й Чорновол. Це курси підготовки офіцерів запасу при Національному університеті оборони України ім.Черняховського. Випустилась взимку. Вона влітку, через півроку. Частину часу ми займалися разом. Я бачила, як вона навчалася.
У неї світла голова, вона опановувала навчальний матеріал швидше за інших. Вміє робити всі розрахунки зі стрільби й управління вогнем, які входили у нашу програму. Помилки, які при мені робила, були не в розрахунках, а в подачі команд. Вона реально вчилася, а не «рахувалася» у військовому виші. На лекції приходила по п'ятницях, як і весь її взвод (у них навчання один день на тиждень протягом двох років), а також в інші дні, коли мала час, долучалася до нашого взводу (ми займалися щодня протягом чотирьох місяців).

Так, зовсім звичайною курсанткою вона не була. Викладачі зважали на те, що вона депутат, йшли їй назустріч і часто займалися з нею окремо, за особистою програмою, щоб вона могла випуститися раніше (бо інакше б випустилась аж за рік). Так, вона разом з нами кілька днів була на зборах і була присутня на бойових стрільбах, що дуже обурювало деяких моїх сокурсників, бо якби вона не була депутатом, вона б туди, ясна річ, не потрапила. Все це правда.
Тобто, Таня користувалася деякими «привілеями», які давав її статус, але використовувала це – для навчання. Вчилася жадібно. Так, був неприємний момент, коли її, наскільки ми зрозуміли, зібралися поставити, чи навіть поставили, на бойові стрільби, знявши задля цього одного з наших курсантів. Ми дуже обурювалися цим. Але наскільки я пам'ятаю (поправте мене, сокурсники, якщо помиляюся), зрештою відстрілялися всі, хто за рівнем власних знань міг це зробити.

Також якось наш заступник командира взводу попросив її допомогти розмножити довідник з топографії, потрібний нам для навчань. І вона досить швидко, без піару, розмножила для всього взводу (не свого взводу, причому). Більше мені про її навчання сказати нема чого.

Щодо майбутнього Чорновол. Мені особисто вона казала взимку, що після закінчення її депутатської каденції (а можливо, і раніше) наново балотуватися не буде, а піде в армію. Не знаю, чи й зараз у неї такі плани, але – за що купила, за те продаю.

Знаєте, що мене бісить? Незалежно від особи Чорновол – бо не любити її особисто має право кожен.
По-перше, мене бісить те, що людину висміюють за нестатутну форму одягу. Вона ніколи не служила в армії, звідки їй знати, як треба? Під час коротенького курсу підготовки офіцерів запасу нас не вчили, як правильно носити шеврони і заправляти китель. Години, відведені на стройову і таке інше, забирали під артилерію, щоб встигнути бодай чогось нас навчити. І правильно робили, бо на війні те, куди полетить снаряд, важливіше, ніж те, куди заправлені поли кителю. У військовій частині людині, яка вдягнена не по формі, один раз зроблять зауваження – і знатиме. А стрільбі й управлінню вогнем так швидко не навчишся.
(Звичайно, я на місці Чорновол проконсультувалася б перед присягою з досвідченим військовим; даремно вона це не зробила).

Щодо правильного поводження під час військових урочистостей – у нас була парочка тренувань перед присягою, і все. І абсолютно всі, хто раніше не служив в армії, робили на присязі помилки. І я теж їх наробила. І якби була настільки публічною, як Таня, то зараз відео з моїми помилками тягали б по соцмережах і реготалися з мене. І було б мені соромно – за те, що воювала 3,5 роки, але не знайшла трьох тижнів, щоб нормально вивчити стройову.

По-друге, мене бісить, що як тільки публічна людина – будь-яка – починає чимось займатися, народ одразу піднімає крик, що це «піар», що за людиною «хтось стоїть», її «кудись проштовхують» і т.д. Може, конкретну Чорновол і справді хтось кудись проштовхує, звідки мені те знати? Як казала Ахматова, мене при тому не стояло. Але я бачила, як вона вчилася. Лише для піару і кабінетної роботи так не вчаться.

Мене свого часу всі вважали божевільною, коли я виклала відео своєї стрільби по сєпарах. А знаєте, чого виклала? Бо дістали такі самі звинувачення – що я не воюю, а нібито тільки фоткаюсь і піарюсь і взагалі збираюся балотуватися у Верховну Раду. Особисто я нікуди балотуватися не збираюся, бо не хочу мати нічого спільного з гімн*ками, які там сидять, але хіба стати депутатом чи хотіти ним стати – саме по собі злочин??
Блін, простіше ризикувати життям, ніж вислуховувати, що «піаришся».

Що в нас взагалі за суспільство таке? Ми просто незрівнянні, кращі за всіх, коли треба допомагати слабким – хворим чи несправедливо скривдженим. Наша самоорганізація задля добрих справ, мабуть, не має аналогів у світі. Але як тільки хтось кудись висунувся – все, національний менталітет вимагає негайно його втопити. Бо а чого це він?!

Анекдот про котли у пеклі пам'ятаєте? Біля котла, в якому сидять євреї, на варті 10 добре озброєних чортів, бо якщо одному єврею поталанить вилізти з котла, він витягне усіх своїх родичів. Біля котла з росіянами стоїть пара чортів-аватарів. Бо далі кабака росіянин не втече. А біля котла з українцями взагалі немає охорони. Бо якщо якийсь українець висунеться, решта українців його одразу ж за ноги назад затягнуть.

І куди ми прийдемо з таким менталітетом?

Вам не подобається Чорновол як політик? Не голосуйте за неї. Напишіть статтю про те, чим вона вам не подобається. Наприклад: «Такі-то й такі-то її ініціативи завдадуть шкоди Україні, бо…», або простіше: «Мені не подобається, що вона багато кричить».

Але оцей бруд, яким її облили – не за політику, а за закінчення офіцерських курсів, і за те, що в неї при цьому неправильно заправлений китель – я вважаю, це ницість.