До такого висновку прийшли працівники Музею історії сільського господарства Волині-скансен після закінчення роботи чергової сесії Волинської обласної ради сьомого скликання, яка відбулася 26 вересня цього року.
Цієї сесії чекали працівники Музею-скансен, як Сонця у негоду. Адже музейники почали працювати в нормальному режимі лише пів-року тому. Тому що пів-року повернулася фінансова підтримка від обласної ради, повернулися спеціалісти в музей, які змушені були розрахуватись, так як не було у музеї два роки підтримки і засобів до існування. Тоді, в кінці листопада минулого року приїхав сам голова Волинської обласної ради Ігор Палиця і як історик і заслужений економіст України, обійшов всю експозицію музею, в тому числі і під відкритим небом, розібрався у стані справ і припинив «експеримент» над музеєм деяких «ініціативних» депутатів з УКРОПу.
Кошти на утримання музею виділили без врахування підвищення тарифних ставок мінімальної зарплати. Тому їх вистачило лише до вересня місяця. Чому? Тому що розмір тарифних ставок мінімальної зарплати підвищили до 3700,00 гривень, а затвердила обласна рада Регіональну програму розвитку культури, мистецтв та охорони культурної спадщини на 2016-2020 роки з мінімальної зарплати 1700,00 грн. Обласна адміністрація, в особі управління культури, подала до обласної ради пропозицію, щоб депутати на сесії прийняли рішення про «Внесення змін до Регіональної програми розвитку культури, мистецтв та охорони культурної спадщини на 2016-2020 роки». Цю пропозицію підтримала профільна Постійна комісія з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку, сім'ї, молоді, спорту та туризму і внесли її до порядку денного сесії.
Здавалося, все йде по зараннє утвердженому плану. З багатьма депутатами директор музею сам зустрічався і переговорив за проблеми музею. Але як виявилось, дехто із депутатів мав свої підступні плани, які й були задіяні під час голосування.
Дане питання на порядку денному стояло 11-м. Тому до нього депутати швидко підійшли, дружньо голосуючи під головуванням Ігора Палиці. Запікала машина «Рада» і …
-Рішення не прийнято,- оголосив голова ради.
Поїхали далі. А для музею-скансен час зупинився. Тому що коштів на казначейському рахунку не має. Ні на зарплату, ні на електрику, ні на обов'язкові платежі. А до Нового року ще повних три місяці.
Директор попав в пастку. Розрахувати працівників не має за що. Адже потрібно повідомити робітників за два місяці, виплатити компенсацію за не відгуляну відпустку, заплатити податки, електрику тощо. Ті кошти, які музей заробив за екскурсійні послуги були використані на ремонт, реставрацію музейних предметів, хат, клунь, церкви-каплиці. Тому що влітку тут працював міжнародний волонтерський табір із волонтерами семи країн світу і їх забезпечували матеріалами та інструментами.
Ніхто не очікував, що може так справа повернутися проти музею. Чому? Та тому, що повірили Ігору Палиці, який обіцяв не тільки повне фінансування музею, одному з найбільших і найпривабливіших у нашому краї екскурсійних об'єктів, а й на розвиток музею. А це – провести реставрацію хати з села Теклине (середина Х1Х століття) Камінь-Каширського району, реконструкцію гончарної печі (сер.Х1Уст.), реконструкцію Трипільської хати (У1 тисячоліття), спорудження Волинської січі, ремонт даху каплиці, провести опалення у центральній експозиції, облаштувати рекреаційні місця біля ставка тощо.
Ми повірили йому, як батькові, бо знаємо, що якщо Ігор Петрович пообіцяє, то виконає обов'язково. То що ж сталося, чому виник збій? Чи депутатський корпус вийшов із під контролю? «Бунт на кораблі»?
Давайте проаналізуємо, як голосували «слуги народу».
Голосування по одинадцятому питанню порядку денного було таким:
«За» – 32 депутати,
«Утрималось» – 2,
Не голосувало – 20.
Хто ці «сірі миші»?
Назвемо їх поіменно: фракція УКРОП- Бущук Микола, Вахович Ірина, Зінчук Олександр, Киричик Іван, Курулюк Олександр, Леонтьєв Сергій, Омельчук Олександр, Павлович Григорій, Радчук Ігор, Рубльов В'ячеслав, Філюк Анатолій, Хвищун Надія, Дибель Володимир («Наш край"), Імберовський Михайло (Самопоміч), Дейна Володимир (Солідарність), ЙОвик Галина (Батьківщина), Карпюк Роман (Батьківщина), Курстак Валерій (Батьківщина), Столяр Василь (Батьківщина), Яренчук Володимир (Батьківщина), Микитюк Роман (Наш край), Кучер Володимир (Радикальна).
Як таке могло статися, що голова ради, один із засновників партії УКРОП голосує за дане питання "За", а його команда та союзники з т.зв. "Батьківщина", не голосують взагалі і, тим самим, "прокатали" музей-скансен? І не тільки скансен, а й наукову обласну бібліотеку імені Олени Пчілки, якій також не виділили ні гроша на переплату періодичних видань.
Не озброєним оком стає зрозуміло, що це був заговір проти музею. Заговір і помста проти директора, який є фанатом своєї музейної справи. Який уже 40 років самовіддано працює над його створенням (з нуля), розширенням і удосконаленням експозиції музею. Музею до якого їдуть звідусіль як з Волині, так і з сусідніх областей і республік. Де ви найдете такого фаната, який не приносить дружині зарплату, бо вкладає навіть свою пенсію у музей? Ту хату, яку наприкінці минулого року спалили в музеї, він відновив знову, як екскурсійний об'єкт (крім солом'яного даху). Декілька господарств Луцького району відгукнулися на його прохання в тому числі і благодійний "фонд Ігора Палиці "Тільки разом", надавши 10 тисяч гривень, як погорільцям. Тут працюють лише фанати і ентузіасти разом з директором. Хто хоче працювати з вищою освітою за зарплату у 3700,00 гривень? Таку зарплату, яку отримує прибиральниця і сторож. А у директора ставка трохи вища мінімальної -4700,00 гривень.
Дивує також позиція заступника голови обласної ради з гуманітарних питань Романа Карп'юка, який теж не голосував. Адже саме він за посадою повинен опікати і всіляко сприяти розвитку культури, музеїв, бібліотек і книжкових магазинів. А він ніколи не приїздив у Музей, не запитав, як живе ця науково-культурна установа, які проблеми вона має і як їх вирішити, як відновити опалення у будинку культури та у музеї. Можливо його голос був би вирішальним у тому роковому голосуванні і музей далі міг працювати у такий нелегкий час гібридної війни.
А через таких депутатів у директора знову настали проблеми: як утримати цей культурний заклад, забувши при цьому про реставрації і розвиток експозиції? Звідки взяти кошти, хоч для сторожів, щоб не рознесли музей, як колгоспну ферму?
-Будемо продавати поки свійських тварин,- каже Олександр Миколайович.- Коні, кози. А потім, якщо не буде порозуміння з обласною радою, будемо продавати музей, виставимо на аукціон. Скільки можна воювати із "вітряними млинами"?- сказав із смутком в душі ветеран праці і музейної справи. -Можливо сорокаріччя музею у 2019 році стане і роковинами по цьому науково-культурному закладу, сьомому скансену в Україні.
Як бачимо, народним обранцям краю не потрібні ні книжкові магазини, ні музеї, ні виховання нового покоління. І Палиця тут виявився безсилим перед зговором знизу своїх "солдат".
Тому варто нагадати народну мудрість: "Коли зупиняються заводи – порожніють прилавки магазинів. Це – сумно. Коли утискують осередки культури, порожніють пусткою душі. Це – страшно".
Ольга Рогова,
екс-зберігач фондів музею
Від журналу "Музеї України":
Громадськість і журналісти здивовані ставленням до унікального музею, що є певним символом краю, очільників області.
Ситуація переходить під патронат столичної преси, тож якщо питання забезпечення діяльності музею і інших закладів культури, терміново не буде вирішено, буде розпочато потужну інформаційну кампанію проти саботажників з обласної Ради та її керівництва.
Повірте, це обійдеться вам значно дорожче і болючіше, ніж виконання депутатських обов`язків!
Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", президент медіа-групи Українська пресова корпорація
