Позачергові вибори до Верховної Ради 2019 року унікальні не лише з точки зору юриспруденції, а й тому, що вперше в історії України переможцями себе можуть вважати й ті партії, які не потраплять до парламенту але наберуть від 2 до 5 % голосів від загальної кількості виборців.

Відповідно до оновленого Закону «Про політичні партії України» політичні сили, які подолали 2%-й бар'єр у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, матимуть право на державне фінансування своєї статутної діяльності. В обмін на це, держава вимагає від партій публічно звітувати хто їх спонсорує.

Не є секретом, що політика як в Україні, так і у всьому світі, занадто дорога річ й існування політичної партії, яка представлена на всій території країни потребує значної фінансової підтримки: витрати на оренду офісу, заробітну плату працівникам, придбання оргтехніки, транспортні витрати та багато іншого. До 2016 року про бюджети партій ми могли лише здогадуватись, адже звітування як такого не було, але після реформи вдалось поступово вивести партійні кошториси з тіні. Тільки за офіційними даними видатки лише парламентських партій за перші 6 місяців минулого року склали 253,5 млн грн. Для порівняння, в 2016 році ця сума складала 14,2 млн грн.

Насправді, сьогоднішній фінансовий стан політичних партій в Україні надзвичайно різноманітний та діаметрально протилежний. Партії, які були представлені у Верховній Раді вже 3 роки фінансуються із державного бюджету і наростили м'язів. За цей час вони встигли розбудувати як партійну структуру, кадровий потенціал, так і свою матеріально-технічну базу.

І навпаки, партії, які не отримували такого «бонусу» з держбюджету, змушені були або скорочувати свою діяльність, або знаходити кошти з інших джерел, зачасту — не зовсім прозорих.

Цей рік має стати переломним. Бюджетні кошти мають отримувати ті партії, які наберуть 2 і більше відсотків. Відповідно, парламентські партії не будуть отримувати аж такі захмарні суми. Це поступово зрівняє шанси політичних партій у довгостроковій перспективі.

Які ж суми коштів отримають партії?

Формула занадто проста: 0,02 прожиткового мінімуму року, що минув помножити на кількість виборців, що взяли участь в останніх парламентських виборах. Прожитковий мінімум на 1 січня 2019 року – 1 тис 853 грн, відповідно, 37 гривень і 6 копійок кожен виборець, що прийде на дільницю 21 липня, принесе політичним партіям у 2020 році. Якщо допустити, що на парламентські вибори прийде така ж кількість, як і на другий тур президентських – 18 млн 403 тис. 85 осіб, то всі партії поділять 682 млн грн.

Скільки ж коштів отримає кожна партія окремо?

Якщо за основу взяти загальнонаціональне опитування населення проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова, то виходячи із нинішніх рейтингів 6 партій впевнено проходять до парламенту. І з наступного року на свою статутну діяльність лише в 2020 році отримають приблизно наступні суми:

Партії, які стовідсотково долають 5% барєр

«Слуга народу» – майже 300 млн грн

«Опозиційна платформа – За життя», ВО «Батьківщина» та «Європейська солідарність» приблизно по 70 млн. грн.,

«Голос» – 43,6 млн грн

«Сила і честь» – 35,5 млн. грн

Партії, які мають підтримку у виборців між 2% та 4,9%

«Громадянська позиція» – 28 млн. грн.

ВО «Свобода», «Опозиційний блок», «Українська стратегія Гройсмана», «Радикальна партія Олега Ляшка»– по 14 млн грн

Така ситуація дозволить партіям частково закрити фінансову потребу на найближчі 5 років.

Отже, такі тяжкі політичні реформи, які проводились в умовах військових дій в країні, починають давати свої практичні результати, а саме: виборець має чітко розуміти, що:

1. йому не потрібно прив'язуватись до соціологічного опитування і обмежуватись у виборі між рейтинговими партіями. Своїм голосом він може надати суттєві преференції для політичної сили, яку вважає найближчою до своїх політичних переконань.

2. його присутність на дільниці дає в казну політичних партій незначну, але таку необхідну для їх незалежності суму коштів.

3. у нього є реальна можливість відслідковувати з відкритих джерел хто саме фінансує ту чи іншу партію, тобто чиї інтереси вона буде відстоювати.

Держфінансування партій дає шанс народитись новій політичній еліті країни, що опиратиметься на широкі маси населення, малого та середнього бізнесу і ними ж фінансуватимуться.

Якщо виборець усвідомить, що її присутність на дільниці 21 липня – це її персональний внесок не лише голосом за ту чи іншу політичну силу, а й фінансова підтримка партії на найближчі 5 років – хто знає, можливо навіть за цей короткий проміжок часу ми побачи нашу «країну в смартфоні».