Чи означає відхід Притули розкол у партії «Голос»?


Останні процеси у партії «Голос» у жодному разі не можна назвати розколом. Розкол – це коли одна частина керівництва партії не погоджується з іншою і демонстративно виходить або на з'їзді, або на засіданні вищого керівного органу. Наприклад, політраді. Обов'язкова умова – з ними іде значна частина прихильників та керівників обласних осередків, утворюючи альтернативну політичну структуру.

Прикладів розколу політичних сил історія знала багато. Класичним в українській політичній історії вважається розкол Народного Руху України в 1999 році. Юрій Костенко очолив частину рухівців, які не погоджуючись із Чорноволом, розкололи партію. До новоутвореної Костенком Української Народної партії пішла частина парламентської фракції і частина низових структур.


У «Голосі» бачимо зовсім інші процеси. Там спостерігаємо не масовий вихід з партії, а лише одного члена. Який, до речі, навіть не є членом жодного керівного статутного органу. Поки ми не спостерігаємо масового виходу з партії, а ні народних депутатів, а ні низових з осередків. Тобто ми не бачимо класичних процесів, які б говорили про розкол і розпад партії.

Але один із ключових фронтменів партії іде, оголошуючи, що робитиме свій політичний проєкт. На цьому етапі для «Голосу» це означає абсолютно нічого. Маючи свою фракцію у Верховній Раді, регіональні осередки та місцевих депутатів, він продовжуватиме працювати.

Маю певні сумніви, що за Притулою підуть представники місцевих рад. Через норму про імперативний мандат для них це означатиме вже восени втрату депутатського статусу. Те саме стосується і депутатів із фракції. Тому для більшості громадян на цьому етапі партія залишається цілісною.

Хоча всередині політсили відбулася корозія. Ті 850 тисяч прихильників «Голосу», які за нього голосували, будуть думати, чи далі підтримувати політсилу, чи йти за Притулою і його новим проєктом.

То що відбувається всередині політсили?

Останні пів року там ідуть тектонічні злами та процеси. Їх не можна назвати здоровими чи не здоровими. Це класична криза росту молодої партії, яку утворили люди, що сповідують різні принципи та цінності.

На жаль, при створенні партії заклали низку механізмів, які відразу засвідчили про не демократизм партії. Наприклад, лідера «Голосу» обирають на сім років. Такий термін є нонсенсом для демократичних структур. У тому числі для партії, яка постійно закликає до оновлення та сповідує принципи соціальних ліфтів.

Прихильники Притули скаржаться, що свого часу це зробили свідомо, аби утримати Вакарчука. А зараз, коли партію на сім років очолила Кіра Рудик, вони розуміють свою помилку. До речі, жодна інша партія в Україні не має норми про обрання лідера на сім років. Максимум – на два.
Ще один цікавий факт. На кінець минулого року виявилося, що у «Голосу» менше тисячі партійців по Україні. Це нонсенс для партії, яка має свою парламентську фракцію та регіональні осередки.

На думку прихильників Притули, така мала кількість членів дала можливість керівництву для маніпуляцій під час проведення останнього з'їзду.
Натомість їх опоненти стверджують, що це врятувало партію від рейдерського захоплення. Правда при цьому прихильники Кіри Рудик прямо не уточнюють про кого йде мова. Хоча із опосередкованих заяв зрозуміло, що мають на увазі Притулу та його прихильників.

У чому логіка дій керівництва політсили?Які перспективи партії Голос?

Стратегічно партія намагаєтсья продемонструвати, що її не сильно розчарував відхтід Притули. Більше того, судячи із заяви керівництва партії – вони не сильно розстроєні відходом Притули. Ба більше, вони закликали його прибічників також покинути лави партиії.

Це сильна публічна позиція, яка ставить внутрішню опозицію на своєрідну публічну розтяжку. Або ви висловлюєте свою незгоду і всі разом ідете з Притулою. Або лишаєтесь у партії. Але тоді ви де-факто засвідсуєте свою підтримку Кірі Рудик та діючому керівництву партії,

Вони успішно вирішують тактичну задачу. Зараз це – утримати фракції у парламенті та місцевих радах. Такий підхід дозволяє отримувати їм та їхнім спонсорам за лояльність чи голосування різні дивіденди.
Наприклад, у Києві бачимо дивне голосування Нефьодова та частини фракії «Голос», як по земельних питаннях так і щодо ініціативах по Бабиному Яру. Коли його про це питають – відмовчується. Дивні голосування є і на центральному рівні.
Але на тактичному рівні діюче керівництво «Голосу» завдання вирішують – люди, із якими пов'язують керівництво партії, задоволені.

Чого можна очікувати від Притули?

Його перспективи поки туманні. Хоча рейтинг довіри до Притули складає понад 30% його буде не просто трансформувати у електоральний капітал. Вибори у Києві це чітко продемонстрували, коли у мерських перегонах Притулу обігнав одіозний екс-регіонал Олександр Попов.

На цьому етапі Притула може спробувати забрати частину прихильників «Голос» і спробувати розбудувати свою мережу. Акцент вони імовірно робитимуть на новітні технології та соціальні мережі, з фокусом на особі Притули. Такий підхід малобюджетний і досить ефективний.
Шанс на перспективу цей новий проєкт має. Важливо, коли почнеться новий виборчий цикл. Якщо осінню – шанси падають.Якщо через роки два – шанси на перемогу зростають.

Найголовніше для обох крил колись єдиного «Голосу» не збитись на фальцет взаємозвинувачень і публічних образ. У такому випадку обидва політичних крила втратять будь-які шанси на політичне майбутнє.