Знову як шість чи пятнадцять років тому в цей день збираюсь іти на Майдан...
Рюкзак, светер, зручне взуття, теплий чай...
Чому ми постійно ідемо на Майдан?
Хм... Водночас просте і складне питання...
Спробую пояснити.
Україна — Нація, яку приспали і тихенько сонну добивали зовнішні та внутрішні вороги...
За 350 років неволі, геноциду, голодомору ми втратили себе...
Ми забули хто ми.
Чиїх батьків чиї сини...
Чого ми прагнемо...
Які наші цінності...
Що нас єднає...
Яке є нашим майбутнім...
Саме тому, на мою думку, тільк з моменту початку Революції гідності українці отримали найголовніше — внутрішню самоідентифікацію.
До 2013 року не було основного відчуття — українства, патріотизму, які є основою для кожної нації.
Це були ситуативні сплески на ниві спортивних чи культурних перемог.
Не більше...
Все змінило 30 листопада і 1 грудня...
Пам'ятаю ніч першого розгону Майдану... тоді під ранок 11 грудня російськомовні українці які стояли поруч співали «лєнта за лентою» «гімн» кричали «слава Україні»
так народжувалась нація...
не вірно....
так просиналась нація, яку як писав Шевченко «окрадену в огні збудять (розбудять)»
Розбудили...
Тоді у 2013 перше за 305 років (від Мазепи) Україна продемонструвала і підтвердила своє бажання повернутися в Європу.
Росія була проти.
Розпочалась чергова російсько-українська гаряча війна...
Ціною смертей патріотів та втрат ми зупинили Росію та повернулися до Європи.
Саме тому, як не парадоксально, ми шукали шлях до Європи, а знайшли шлях до себе...
У 2014 підписали Угоди про асоціацію з Євросоюзом, політичну і економічну частини. Іронія долі — Порох підписав її тією самою ручкою, яку у 2013 тримав у руках Янукович.
Отримали безвіз, томос для помісної церкви.
Все це великий геополітичний вибух і його повноцінні результати сподіваюсь ми отримаємо і оцінимо з часом
Реформи, які проходять останні роки в сфері освіти, економіки, армії, децентралізації рухаються поступово, і підсилюють процеси трансформації суспільства.
Україна останні 6 років проходить типовий шлях розставання з колоніальним радянським минулим для багатьох європейських країн світу.
Давайте будемо чесними — у 1991 році ми отримали незалежність просто так, коли в Грузії почалася боротьба за незалежність, спалахнула війна в Азербайджані, боротьба в країнах Балтії, Чехія пройшла Празьку весна, Польща — акції Солідарності...
Саме тому, Ми маємо пройти цей шлях бо ніколи колонія не ставала незалежною без боротьби від метрополії.
І саме тому, що зараз, через імовірну зраду керівництва Держави, є загроза знову стати політичною колонією Росії, збираю теплі речі і йду на Майдан.
До зустрічі на Майдані о 19....
