Один священик(не правильний) коли його запрошував інший(правильний) до свого храму послужити в святкові дні , щось та й робив не так під час служби. Господар опісля відчитував гостя: — сьогодні в тебе вже краще виходило. Але все ж коли кадив кадилом, не з тої сторони храму розпочинаєш. Інший священик(правильний), якось зустрівши в місті неправильного говорив: — якось отче, я їхав по вулиці Садовій, і що я бачу? Ви йдете в цивільному одязі , і курите. Якої думки про Вас будуть Ваші прихожани якщо про це знатимуть? Той(неправильний) спочатку мовчав, а потім вивалив: — розумієте отче те, що я ж розумію , що я не правильно себе веду. До вашого храму йдуть майже святі, грішники там не тримаються. А до мене приходять лише грішні та і то одиниці, адже я служу в гарнізонному храмі. Так грішні, адже на Сході нашої країни вони нищать москалів. А праведні на мирній території України. Крім того вони майже усі курять, сквернословлять, інколи п'ють горілку потім сваряться, інколи навіть б'ються. Я ж, деколи підійшовши до них попрохаю цигарку , і поступово переводжу розмову до цілі нашого життя — прийняття Ісуса Христа, як Спасителя. А як Вам відомо спочатку потрібне покаяння. І Ви знаєте, результат є. Так малий , але є. А вчора , іду я біля залізничного вокзалу ,щось думаю, і неочікувано за спиною голос: — а Ви не місцевий? — дівчинка з косою з під шапки, років дев'ять. Ні -говорю — а в чому справа? Виявляється вона з села, приїхала на гурток в 19 школу , але проїхала три зупинки, і не знає як повернутися. Достаю телефон, набираю меншого зятя, але нажаль він не володіє інфою. За цей час дійшли майже до автовокзалу там зупинка. І вже автобус від'їжджає, ми з дитям біжимо, кричимо. Дякувати Богу і пасажирам ,зупинили. Заскочили , і о чудо. Кондукторка в середніх дверях, поспіхом розяснюю, оплачую квиток, вивалююся на вулицю. Слава Богу. Все. І взагалі отче(правильний), я думаю що була не дівчинка. То був хлопчик . Ісус Христос . Що Ви про це скажете отче?
