Усі в Україні в останній час, ну просто ополчились на олігархів. Навіть наш гарант «парєнь із народа».
А чи справедливо ми проти цих олігархів судимо? Що ми знаємо про них, про життя кожного дня? Ну що?
Я думаю, що це не легко пересуватися з великою кількістю охорони, котра навіть присутня у сусідній кімнаті. Навіть коли вони займаються коханням з коханкою чи повією, або навіть з законною.
Знову ж таки — діти. Більш з нянькою чи з охороною. А потім виростають хто зна що.
Стрес постійно. Оці думки, що тебе постійно бажають бачити не олігархом. Ні не закон, а ті що ще не олігархи, а лиш бажають ними стати.
А оці думки, що :" Скоріш верблюд пройде через вушко голки, ніж багатий(олігарх) в Царство Небесне".
Ми (не олігархи) думаємо, що вони не знають про два потяги по закінченні земного життя. Один до Раю, інший до пекла. Знають. А до якого купити квиток? Питання.
А ще головний "Гарат", котрого назначив головний " Олігарх" хоче, щоб вони зникли. Крім того (головного "Олігарха") хто його назначив.
А ще оте вічне питання — квиток.
