Національна комісія зі стандартів державної мови на своїй сторінці у «Фейсбуку» розмістила повідомлення про круглий стіл «Стандартування української мови в контексті гендерної політики», який відбувся 9 вересня.

Добре, звичайно, що ті діячі зважили на мої докори й Укрінформ уже почали писати без лапок. Проте далі — суцільний жах.

І. Люди чомусь виявилися неспроможними засвоїти, що слово «гендер» має писатися з «г», а не з «ґ». Що про це говорять правила?

Правопис 1993 р.

§ 14. «Літера г передає на письмі гортанний щілинний приголосний як в українських словах: га́дка, гей, могу́тній, плуг, так і в іншомовних (на місці h, g) давнішого походження: газе́та, генерал, гра́мота, Єва́нгеліє; Ге́гель, Гоме́р, А́нглія, Гаа́га, а також у недавніх запозиченнях...»

§ 15. «Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давнозапозичених і зукраїнізованих...»

Правопис 2019 р.

§ 6. «Буква ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний:

1. в українських та в давно запозичених і зукраїнізованих словах...»

§ 122. «1. Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г...

2. Буквою ґ передаємо звук [g] у давнозапозичених загальних назвах...»

Слово «гендер» є не давно, а недавно запозиченим, отже — «г».

ІІ. Немає й ніколи не було ніякої «урядової уповноваженої з питань гендерної політики». Є урядовий уповноважений... Див. постанову Кабінету Міністрів «Про Урядового уповноваженого з питань гендерної політики» від 7 червня 2017 р. № 390. Назва посади має чоловічий рід.

ІІІ. Як видно, ті особи (члени комісії) нічого не читали з того, що про співвідносні іменники жіночого роду, особливості їх уживання писали наші відомі мовознавці. А не завадило б ознайомитися з відповідними працями.

Для прикладу: «Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складених назв посад, звань: головний бухгалтер, змінний майстер, молодший державний інспектор, старший викладач, провідний технолог, гід-перекладач, статист-дослідник тощо» (Волкотруб Г. Й. Стилістика ділової мови: Навчальний посібник. — К.: МАУП, 2002).

Отже, називати урядового уповноваженого «урядовою уповноваженою» — ознака щонайменше невігластва. Правильно: Генеральний прокурор Ірина Венедіктова, уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова, урядовий уповноважений з питань гендерної політики Катерина Левченко. Стать визначається іменем людини, а назва посади від статі не залежить.

ІV. Що таке «інноваційні стратегії стандартування мови»? Безглуздя якесь.

Інновація — це нововведення в галузі техніки, технології, організації праці або управління. Як тоді інноваційною може бути стратегія? Набір слів, та й годі.

V. «Позиціонування фемінітивів на належному рівні» — приклад мовленнєвої надмірності (плеоназму), позаяк позиціонувати — це знаходити належне, відповідне місце. Отже, слова «на належному рівні» в наведеному виразі — зайві.

VІ. «Повернутися в лоно... європейських мов». Як можна повернутися туди, де ти є та весь час був? Українська мова завжди була пов'язана зі Старим світом, належала до сім'ї індоєвропейських мов.

VІІ. «Звичні практики назв професій». Іменник «практика» не знає множини!

VІІІ. «Вживання фемінізованих назв професій та посад в офіційній комунікації». Як може бути «вживання назв у комунікації (спілкуванні)»? Правильно було б написати «вживання назв при (під час, у ході) комунікації».

ІХ. Сумнівним з погляду значення слів є й таке поєднання, як «офіційна комунікація». Спілкування (комунікація) може вестися на офіційному чи неофіційному рівні. Якщо ж у словосполученні «офіційна комунікація» прикметник ужито в значенні «витримана відповідно до встановлених правил», то ні про які «фемінізовані назви» не доводиться навіть говорити.

Як бачимо, поки що напрошуються невтішні висновки. Яких стандартів державної мови можна чекати від людей, котрі не засвоїли навіть правопису, у котрих суцільні негаразди зі слововживанням, котрі не читали праць визначних вітчизняних мовознавців?

А які вузи випустили всіх отих неуків? Хто їх навчав?