Корупція (від лат. corrumpere — псувати) — негативне суспільне явище, яке проявляється в злочинному використанні службовими особами, громадськими і політичними діячами їх прав і посадових можливостей з метою особистого збагачення.

Як і будь-яке суспільне явище, корупція в певних суспільних відносинах пронизує все суспільство, а в інших існувати не може.

Говорячи про корупцію, в першу чергу треба говорити про суспільство (суспільство України), його склад та взаємовідносини. Це можуть бути наступні взаємовідносини:

При такому погляді можна перейти, до більш конкретних систем та сфер діяльності:

Маючи конкретну систему, маємо відповідальних людей за роботу цієї системи від самої нижньої ланки (прибиральниці) і закінчуючи топ-менеджментом та керівництвом.

Їх якість роботи, взаємовідносин між собою та суспільством і визначає як система буде працювати.

При цьому важливу роль грає сприйняття корупції у суспільстві. Чи вважає ключова важлива частка людей корупцію злочином. Чи навпаки корупція це щось звичне, як купити хліб у магазині.

Одним із способів оцінки сприйняття корупції у суспільстві є CPI або цитую з джерела ІНДЕКС СПРИЙНЯТТЯ КОРУПЦІЇ—2022

Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI) — показник, який з 1995 року розраховується міжнародною організацією Transparency International. Сама організація не проводить власних опитувань. Індекс розраховують на основі 13 досліджень авторитетних міжнародних установ і дослідницьких центрів.

Ключовим показником Індексу є кількість балів, а не місце в рейтингу. Мінімальна оцінка (0 балів) означає, що корупція фактично підміняє собою державу, максимальна (100 балів) свідчить про те, що корупція майже відсутня. Індекс оцінює корупцію лише в державному секторі.

CPI включає точку зору представників бізнесу, інвесторів, дослідників ринку тощо. Він відображає точку зору приватного сектору та його сприйняття корупції в публічному секторі.

Важливо пам'ятати, що CPI вимірює саме сприйняття, а не фактичний рівень корупції. Вищий результат однієї країни у порівнянні з іншою не означає, що в першій менше корупції, ніж у другій — це означає, що перша сприймається як менш корумпована.

CPI Україна

Вже цей CPI з балами по Україні та сусідніх країнах спонукає на певні думки та питання.

А варто подивитися глибше, на життя українців:

  1. Коли настає момент народження дитини більшість людей звертається до державних закладів медицини. Всі ми хочемо найкращого. Тут починається саме перше знайомство з корупцією «Заплати хабар за комфортні умови» або і взагалі «Народження дитини».
  2. Проходить час дитина підростає — державний дитячий садок, школа. Знову «Любі батьки заплатіть фонд класу/школи. Це ж для Ваших дітей».
  3. Ось вже 18 років. Час здобувати вищу освіту. Більшу частину корупції при вступі до ЗВО (Інститути, Академії, Політехніки) за рахунок ЗНО (Зовнішнє Незалежне оцінювання) прибрали. Але під час навчання студента мало, що змінилося. Проскакують альтернативи звичному навчанню в стилі «Треба допомогти кафедрі з ремонтом». «Хто не хоче сам робити лабораторні роботи шукайте шляхи».
  4. Ще проходить час треба водійське посвідчення. Знаходиш автошколу, інструктора, тести. І все би добре. От тільки в автошколі і з інструктором проскакують згадки про «альтернативні способи здобути бажане водійське посвідчення».

Пройшовши ці етапи, ми отримуємо українців. Приблизно 25 років віку. Які народилися і виросли в цих умовах. Зі 100% толерантності, терпимості до корупції, як частини життя.

Проходить час, вибори – частина з цих же самих українців стає чиновниками, депутатами, міністрами і навіть президентом. Українці, не іноземці, а люди які росли в умовах корупції приходять до влади.

Виникають запитанні: Чи будуть ці люди самі змінювати системи, в яких вони працюють? Щось змінювати при криках про «абстрактну корупцію»? Коли вони не жили без корупції, мають обмежений світогляд.

Шкода, а в більшості випадків змін не буде. Так що робити? Кинути Україну? Висипати вулканічний попіл та сіль? Віддати в жертву ворогу (росії)?

Знову ні, бо миру по середині не буде. Це призведе до ще більш страшної та кривавішої війни.

А потрібні інші люди. Сміливі наставники для України. Міжнародні бізнес-няні. Сильні керівники з баченням кінцевої цілі, а не тільки «треба максимум з бюджету в кишеню урвати поки при владі».

Люди, які готові говорити/писати не про «абстрактну загальну корупцію», а про корупцію в конкретній системі (медицина, освіта, МВС і далі). Пропонувати шляхи вирішення, кардинальних фундаментальних змін, щоб її не було. Потрібні люди з іншим світоглядом та життєвим досвідом. 

Надія на цивілізований Світ. Та безумовно, і самі українці мають працювати. Бо не існує солодких пігулок та «звичайних розмов» від ракових пухлин. Ми дійшли до стадії коли потрібне важке болюче лікування, аж до хірургічного втручання.