Поговоримо про інформаційну кампанію та мобілізацію в Україні. Після півтора роки активної фази війни. Не кажучи про війну з 2014 року.
Почати треба з простого, з українцями треба бути чесними. Особливо це має і зобов'язана робити, як місцева так і центральна влада.
Складно психологічно і морально чути погану правду. Це б'є по рейтингам влади. Це викликає соціальну напругу, засмучує людей. Але зберігається довіра до влади – Ми знаємо, що нам кажуть правду.
В той же час солодка брехня – може тимчасово заспокоїти суспільство. Але в певний момент часу «авось пронесе, нічого не буде» — перестає працювати.
Українці не живуть виключно телевізором. Коли виникає суттєва різниця між телебаченням та реальним життям — люди перестають вірити і довіряти владі. Виникають сумніви.
Добре коли людина має власне критичне мислення. Здатна фільтрувати інформацію. Самостійно приймати рішення.
А буває гірше, коли люди починають вірити ІПСО ворога. Морально, психологічно, і фізично ламаються.
Переходячи до суті
Скажу чесно – інформаційна кампанія в Україні провалена. Не треба ворожої пропаганди, достатньо дій влади та «Совку, радянщини» на базовому рівні.
Пояснюю на прикладах, які відомі всім людям
Приклад №1
6 грудня 2022
Міністр оборони Олексій Резніков заявив, що наразі немає потреби у проведенні додаткової хвилі мобілізації в Україні.
Про це він сказав в ефірі телемарафону.
«Говорити про те, що на цей момент нам потрібна додаткова мобілізація, – питання поки що так не стоїть. У нас достатньо сьогодні людей у Збройних силах України й взагалі в секторі безпеки та оборони...», — сказав Резніков.
Водночас міністр оборони України наголосив, що «Нам потрібна зброя».
Приклад №2
Армія повністю забезпечена. Основні потреби закриті.
Приклад №3
Коли представники військкоматів на вулиці видають повістки з метою уточнення персональних даних.
Приклад №4
Реабілітація військово-поранених та повернення їх до звичайного цивільного життя.
Приклад №5
Скорочення грошових виплат для військових з посиленням відповідальності. В той же час в бюджеті і досі є гроші на Телемарафон. На телесеріали, барабани і все що завгодно.
Що не так і потрібно зробити
По першому прикладу
Пройшло більше півроку. В нас зараз іде контрнаступ, треба бігти важкий марафон. Навіть в обороні – ми кожен день втрачаємо людей. Гинуть наші люди. А ще є поранені.
Необхідно формувати резерви. Робити ротацію. Навчання, як за кордоном так і тут в Україна має носити системний постійний характер.
Але в першу чергу міністр оборони має вийти до людей і публічно про це заявити: Шкода, а війна триває. Треба бігти марафон. Необхідні люди та взаємна підтримка. І говорити це кожен раз. Бо на папері в нас 700 000 – 1 000 000 військових. А по факту мобілізація триває. Виникає запитання, а де ці люди?
По другому прикладу
Розумію 2014 рік армії не було. Розумію 24 лютого 2022 повномасштабний наступ.
Тотальна неготовність влади, були зовсім інші пріоритети...
Тільки наявність критичної проактивної проукраїнської маси людей, українців – врятували країну. 3 дні на Київ і місяць на більшу частину України – стали міфом.
Але пройшло півтора року. І досі волонтери збирають гроші на автомобілі. Волонтери збирають гроші на дрони. Волонтери збирають гроші на тепловізори (Роман Доник). І на купу простих, але дуже важливих речей.
Радий що під тиском суспільства хоча би на рівні закупок МО почали наводити порядок (Дана Яровая Перші 2 місяці роботи в тендерному комітеті). Але є забезпечення і на рівні солдата. Воює не міністр оборони, а воює звичайний живий солдат.
Вже треба системне рішення. Система зворотного відгука від самого низу солдата, до самого верху.
По третьому прикладу
Працюю в приватному секторі, з ЗП сплачую ПДФО 18% — декілька тисяч гривень. І військовий збір 1.5% — пару сотень гривень. Мій роботодавець сплачує ЄСВ 22% до Пенсійного Фонду України – декілька тисяч гривень на пенсії поточним пенсіонерам.
Готовий платити і 3% військовий збір. В магазині при купівлі продуктів сплачую ПДВ 20%. Окремо чисто по своїй ініціативі вже декілька років з кожної виплати ЗП – доначу гроші волонтерам. Так спокійніше спати.
Але виникає запитання: Чому у певній мірі і за мої податки теж, на вулиці представники військкоматів видають повістки? Це не сприяє мобілізації, це навпаки тисне на людей!
Більше того, в нас з кожної праски рекламували застосунок «Дія». Держава у смартфоні. В нас Федоров Михайло Альбертович міністр цифрової трансформації України постійно розповідає про цифровізацію та сучасні технології.
Нагадую кожна людина має індивідуальний персональний номер платника податків.
В реєстрі Пенсійного Фонду України можна подивитися і скільки років людина працює і грошові внески.
В ЄДЕБО можна подивитися, які ступені та спеціальності освіти здобула людина.
В Лікарі24/7 або в Helsi можна подивитися візити людини до лікарів.
І ще купа інших баз. По яким можна сформувати єдину інформаційну картку по кожній людині.
Про яке уточнення персональних даних йде мова? Треба заманювати людей до військкоматів?
Якщо говорити більше:
Ми або робимо по дурному оголошуємо всезагальну примусову мобілізацію. При цьому представники військкоматів сміливо і впевнено починають заходити і в ТРЦ, і в кафе, і в нічні клуби Києва та Одеси. І обов'язково прошу Буковель.
Тоді ми отримаємо війну однієї маленької радянської армії, проти іншої великої радянської армії. Історично переможе, той хто має більше м'яса. 700-800 років було більше чим достатньо, щоб це перевірити.
Або робимо по розумному:
Чесно говорити з людьми.
Встановити на вулиці палатки представників військкоматів. Надрукувати буклети про службу в армії. Про підтримку з боку держави. Що держава робить для звичайних солдатів. Про професійні курси навчання.
Які зараз посади необхідні в армії. Так це інформаційний ризик. Але комусь треба і ремонтувати танки. І шити одяг. Держава має залучати населення, бо навіть зараз після півтора року війни – багато тисяч людей не мають постійної роботи!
Не потрібні військкомати, щоб отримати або надати людям базову інформацію про людину, або мобілізацію.
Чому в Україні вміють і можуть провести агітаційну виборчу політичну кампанію? А підхід до мобілізації…
Більше того не нормально!, коли люди гинуть від епілепсії прямо у військкоматі. Коли і досі з 2014 року звучить фраза «А може Ви за цей час одужали?!»
Коли керівники військкоматів стають доларовими мільйонерами.
Це говорить про те, що є системні проблеми. Про те, що живі люди давали долари керівникам військкоматів. Треба системне рішення, вирішення причин, а не наслідків. Виходити і говорити з людьми! Заміна меблів (керівників військкоматів) тут не допоможе.
Більше того не вирішення цього ключового питання вже наближається до соціального вибуху.
По четвертому пункту
В США існують клуби анонімних алкоголіків, наркоманів і клуби колишніх військових. Де людина може поговорити, бути почутою і отримати психологічну підтримку.
Є залучення колишніх військових у цивільне життя. Є пільгове або гарантоване лікування, допомога з реабілітацією.
Що в Україні? Бо спершу цей процес повинна почати держава, а не релігійні організації, або приватний бізнес.
Що в нас по виробництву протезів? Видобуток титану в Україні є!
Що по роботі, про пільги для бізнесу для військових?
Чим у нас зайнята Жолнович Оксана Іванівна міністр соціальної політики?
По п'ятому прикладу
Можна зрозуміти коли армія за рік виросла в два-три рази з 300 000 людей до 700 000 — 1 000 000 людей. Але при цьому не має можливості збільшити у стільки ж раз і бюджет на ЗП і виплати. Проте, треба говорити і йти на зустріч людям!
Не можна однією рукою займатися мікроменджментом рахувати секунди і хвилини, міряти квадрати скільки військовий був на 0, лінії зіткнення.
І при цьому іншою рукою десятки і сотні мільйонів виділяти на Телемарафон. Десятки мільйонів гривень на телесеріали. Барабани та інші розваги, бо до кінця року треба освоїти бюджети.
На армію треба значно більше, чим на Телемарафон. Але має бути взаємна підтримка, повага та поступки, як влади так і армії.
По відповідальності, безумовно має бути і розслідування військових злочинів. І військова прокуратура. І військовий суд.
В той же коли в публічно доступі будуть декларації державних посадовців? Взаємна відповідальність.
