Семен Кульга жив у двох реальностях. Він цього, звісно не знав, поки що. Проте, коли реальності паралельні, тобі це пофіг, бо вони (реальності) ніколи в житті паралелей не перетнуться. А ось коли це не паралелі, а щось інше, то реальності можуть перетнутися.
Добре, якщо твої реальності, скажімо, перпендикулярні. Перетнулися разок, і забули. А якщо вони іншої форми, і можуть перетинатися скільки завгодно і як завгодно, ось тут я вам не заздрю, любі друзі...
Наприклад, вони можуть бути у формі сінусоїди, то це що ок — хоча б можна прорахувати наступні перетини і ховатись тоді десь під ліжком.
А якщо вони у формі куба? Або багатовимірного невпевненного носорога? Отож!
А бува ще гірше! Якщо ти живеш не в двох, а більше реальностях: сорок три, сто чотирнадцять з чвертю, безкінечності реальностей! О це проблема!
Семену Кульга пощастило.
Кінець.
