Місячні діти були готові до висадки місячного десанту. Однак, цього разу вони висаджувались не на Місяці, і не на Землі, цього разу їх завданням було висадити садженці в садах Садистів.
Садисти сиділи в своїх садах. Вони ховалися. Вони ховалися від негоди. Вони ходили вприсядку і ніхто їх не чіпав. Але місячні діти совали свого носа в інші справи, і цього разу вони совали свій ніс в справи садистів. В садистські справи.
Космічний гвинтокрил-пропелерохвіст кружляв над садами садистів четверті суки. Перші три пари сук нічого не побачили, напевно тому, що забули вдома окуляри, і вся надія була на четвертих сук — сестер Проклятущих. Вони начепили окуляри на свої смердючі носи і видивлялись садистів, висячі на смердючих тросах, в смердючих трусах.
Раптом, настав ранок. Над садом садистів засяяло сонечко і садисти висунули із штанів... рогатки. Вони прицільним пострілом розбили сучі окуляри. Суки завили страшним воєм, і гвинтокрили-пропелерохвости скинули їх донизу, як непотріб.
Висадка місячного десанту провалилася в черговий раз. Всі діти полетіли назад, на Місяць, до своїх мам і тат, а садисти і далі спокійно сиділи в саду і ховалися від негоди.
