В минулому сезоні ми побачили, що нічого в житті вченого не змінилося. Вчений навчився мистецтву бізнес процесів, але, як і всі бізнесмени, (я) став жертвою свого бізнесу, а точніше, став продуктом свого бізнесу.
Його найближчий соратник і коханець, собака, продав його за першої нагоди першому зустрічному прохіндею. Що сталося після цього, ми всі почуємо в новому сезоні номер сім!
Вчений відкрив очі і перше, що він побачив, було небо. І це було також тим, що він побачив в останнє, тому що він закрив очі. А потім знову відкрив. Іншими словами, він моргнув.
Після цього вчений дуже здивувався, тому що він не бачив небо більше 10 років. Весь цей час він не виходив зі своєї квартири, бо боявся, що хтось вкраде його винахід — машину часу. І коли він відкривав свої очі, то найчастіше бачив собаку, або якогось біоробота. А інколи він бачив голого бородатого дядька, і це було самим неприємним видовищем.
Цього разу він знову побачив голого дядька, але в цей раз він зрадів, бо це означало, що десь поруч має бути його син (яя), який йому допоможе, якщо не побʼє банджою.
(Я) знову моргнув, і голий дядько зник. Знову перед очима небо, а по небу пливуть хмари, хмаринки і хмарища. Дуже затишно було на душі і на тілі нікчемного вченого і невдалого бізнесмена. Пригадалося йому дитинство, коли він роками лежав на траві (штучній) і дивився на небо.
Інколи з неба йшов дощ, і тоді йому було мокро.
Інколи з неба дощ не йшов, але йому було все рівно мокро — це коли він сходив в туалет. А інколи навпаки, з неба йшов дощ, але йому не було мокро, бо це було тоді, коли він лежав в гідрокостюмі.
Він лежав і згадував ті щасливі роки, аж раптом трах-бах-тарарах ^##{%^€>>|}€€~#!!!!111
Грянув гром і пішов дощ. Йому стало мокро...
