В минулому сезоні ми знов зустрілися зі вченим, який колись, 10 років тому, винайшов прилад для пересування у часі. С тих часів він не пересунувся нікуди, бо боявся, що хтось вкраде його прилад.
Проте, цей прилад таки вкрав його партнер по бізнесу і по ліжку, собака. Він продав вченого якомусь прохіндею, а на виручені гроші купив собі біоробота.
Біоробот виявився поламаним і не працював як треба. Він побив собаку банджою і втік з іншим біороботом — офісною людиною топлес. Собака після цього спилася, продала сама себе як біоробота самій собі, а на виручені гроші знову купила біоробота — саму себе.
Що сталося далі, ми побачимо в цьому, восьмому епізоді Машини Часу, епізод 8.
Вчений встав на ноги і подивився навкруги. Виявилось, що він лежав посеред проїжджої частини траси #11. Принаймні, так було написано на знаку вздовж дороги.
Він підійшов ближче до знаку, одягнув сонцезахисні окуляри і ще раз уважно прочитав: «Ви лежите посеред проїжджої частини траси #11».
Дивно, подумав вчений. Ніколи не бачив такого знаку, принаймні, в моєї кімнаті.
Раптом, біля нього зупинилась машина часу, з якої вийшов, точніше, яку витягнув із свого заду голий бородатий дядько з кактусом на голові.
- Привіт, вчений. Сідай, підкину до заправки.
- Дякую, дядько, а як ми вдвох зможемо сісти на неї?
- Дуже просто, хіба в палки не два кінця?
І лисий дядько при цьому дружелюбно підмигнув.
Вони по черзі підʼєдналися до машини часу і бородатий дядько сказав:
- Поїхали!
А вчений сказав:
- Так ось як треба користуватися моїм приладом! А я її в розетку сував, дурний!
Раптом:
трах-бах-бум-бокс
^}%^}^*%<~€<{^>~~€<}#^**%*€
Вчений відкрив очі і побачив небо...
