Глава 4.
Нічого не змінилося.
В минулій частині ми дізналися про те, як застосувавши машину часу, нікчемний вчений (я) змінив часово-просторовий континуум, в результаті чого все навколо стало навпаки. І він вирішив це виправити, раз і назавжди!...
Вчений вставив палку в розетку і його так довбонуло током, що він відлетів у інший кінець кімнати, вдаривши головою собаку.
Собака встала, і зовсім не зі зла, а скоріше інстинктивно, рефлекторно вдарила (я) банджою по голові. Потім подумала і знову вдарила, і знову, і знову... при цьому кажучи:
- Ти сукін син, навіщо ти це робиш? Я ж тебе просив! А ти все і далі суєш і суєш цю палку куди не треба!
- Спочатку ти зробив мене тарганом, потім собакою, свого рідного сина! Тупий ти придурок!
Він бив його довго, поки не втомився і сів, понуривши головою. Потім собака встав, походив по кімнаті, підняв банджо і знову сів, тихо заспівавши якусь сумну мелодію.
Потім він знову встав, підійшов до палки, підняв її і вставив в розетку.
І його так шандарахнуло током, що він відлетів аж до іншої стіни, і вдарився о голову (я). (Я) тоді вже почав приходити до тями, і цей удар додав йому імпульсу. Він піднявся на ноги, взяв банджо і зі всіх сил вдарив їм свою собаку.
Собака запритомніла, а вчений підійшов до розетки, в який сторчала палка, подивився на неї, на свої руки, потім знову на палку і подумав: якщо палка в розетці, то вона повинна працювати?!
В той самий момент він отримав потужний удар банджо по голові і теж, як і його собака, запритомнів.
Над ним, з банджо в руці, стояв голий дядька з бородою. На його лисині сидів тарган і сердито ворушив довгими вусами. Він сказав:
- Ей ти, бородатий, що став, підійди до вікна, придурок!
Голий лисий придурок, який виявився звичайнісіньким біороботом, якого використовував (яя), щоб робити те, що простий тарган робити не може (за фізичними обмеженнями останнього), підійшов до вікна кімнати і побачив, що нічого не змінилося...
