Майже за 40 років після антишахської революції в Ірані, в світі режим аятолл вже звикли вважати відносно стійким, і навіть протести 2009 року не викликали особливих надій на кардинальні зміни, оскільки вони (протести) не виходили за межі клерикальної парадигми.

Однак зараз гасла протестувальників є зовсім іншими, від критики економічних умов життя вони швидко трансформувалися в політичні і багато з них зараз прямо спрямовані проти діючого режиму та панівної ідеології: «Смерть диктатору», «Іран в безладді без шаха», «Вернись, наслідний принц» (мається на увазі Реза Пехлеві, син останнього іранського шаха, поваленого 1979 року), та ін.

Відповідно і глибина наслідків того, що зараз відбувається в Ірані в будь-якому випадку буде іншою.

Перш за все зміни в напрямку демократизиції внутрішнього життя виглядають майже не зворотніми. Вперше після 1979 року є надія, що країна може відійти від ідеологічної парадигми «назад – в майбутнє».

Ну і найголовніше, що будь-який з варіантів наслідків призведе до відчутних геополітичних змін в цілому по регіоні: варіант за якого повсталі скидають режим аятолл майже автоматично призведе до виводу підрозділів Корпусу стражів ісламської революції з Сирії (чого й вимагають протестувальники, один з лозунгів «Ні Газі, ні Сірії і Лівану – так Ірану»); варіант за якого режим придушує повстання звичайно несе в собі небезпеку можливого початку громадянської війни в Ірані, однак і за цього варіанту (без різниці розпочнеться громадяська війна в країні чи ні) режим теж буде змушений повернути підрозділи Корпусу з Сирії для власного захисту.

І в першому, і в другому випадку без іранської військової присутності у вигляді КСІР, режиму Асада буде непереливки оскільки за масштабами замінити їх такою ж кількістю терористів з російських ЧВК буде нереально.

Яким є український інтерес в подіях в Ірані та навколо нього? Як на мене то в основному їх є два.

Перший, інтерес економічний. Частка Ірану у загальному обсязі української зовнішньої торгівлі за підсумками 2016 р. склала 1,93% (за 2017 рік ще даних не має, але я думаю різниця не суттєва). Основними статтями нашого експорту до Ірану є сільськогосподарська продукція, (зернові та олії рослинного походження), наші підприємства є одними з основних у постачанні до Ірану енергетичного обладнання для нафтогазової сфери, насамперед газотурбінних установок. Україна та Іран реалізують спільний проект з виробництва літаків Ан-140-100. За будь-яких розкладів, це все треба не загубити.

Другий інтерес, геополітичний та безпековий. Чим більше будь-яких проблем буде у Росії на Близькому Сході (чи де інде) тим в будь-якій перспективі (не тільки короткостроковій) буде краще для нас. Через свою принципову ставку на Башара Асада в Сирії та навколо неї, Росія мусила та мусить взаємодіяти з Іраном без якого утримати Асада практично не реально. Плюс ця взаємодія з шиїтським Іраном поставила великі запитання у відносинах не тільки Росії та США, а й в першу чергу Росії з іншими країнами мусульманського світу в більшості своїй cунітськими (шиїтів у світі лише 15% від загальної кількості мусульман). І це безперечно для нас добре.

P.S. Ну і 100% як іранцям жити у своїй країні то безперечно, що це мають визначати лише вони самі.