Всім українцям, в тому числі й євро- та атланто- оптимістам варто добре пам'ятати цей день.
27 січня 2006 року, в рамках «Програми спільного зниження загрози» агентства міністерства оборони США зі скорочення військової загрози (DTRA) та під їх контролем, у Полтаві знищили останній український літак дальньої бомбардувальної авіації Ту-22М3.
Всього протягом 2002–2006 роках на авіабазах в Миколаєві, Полтаві, Прилуках та Білій Церкві було ліквідовано 60 Ту-22М різних модифікацій, що перебували на озброєнні ВПС і авіації ВМC України, а також перебували на базах зберігання і авіаремонтних заводах. Це не рахуючи інших, теж знищених, типів літаків стратегічної авіації які дісталися нам при розвалі СРСР. Окрім того в рамках цієї ж програми було знищено 423 авіаційні крилаті ракети Х-22.
Ось така фігня малята, як казав колись дідусь Панас..
А тепер, коли до нас прийшла війна, то всі сука вкрай розумні поставали. І Будапештський меморандум, ми виявляється не так зрозуміли... і в НАТО вам може десь колись, потім.. і про те, аби хоч якусь зброю нам надати взамін тої яку ми дебіли під їхнім «чуткім» керівництвом угробили, вони розродилися аж через чотири роки та й то ще не до кінця.
Стара та бородата теза про те, що якщо щось стається то «проблєми індєйцев, вождя нє ХХХХ» як показує наш досвіт є чинною та справедливою.
І як підсумок з написаного вище.
Абсолютно очевидно, що зовнішнє управління це зло. В незалежності від того з якого обкому керують, чи то з Московського, чи то з Вашингтонського, чи то з Брюссельського. А схема «національні інтереси в обмін на гроші» якими би благими намірами це не прикривалося, суть є — проституція.
І ще. В тому, що наша піхота несе зараз свої щоденні втрати, винні не тільки московити які безпосередньо стріляють. Наші друзі, які приклали титанічні зусилля аби позбавити нас будь-якої хоч мало-мальськи стратегічної зброї винні теж. Ну а в першу винні ми самі, що дозволили це зробити.
