Вчора генеральний директор Державного концерну «Укроборонпром» Роман Романов на офіційному сайті структури оприлюднив свою заяву про відставку з надією, що Петро Порошенко її прийме.

Знакова подія яка, на жаль, по суті змінить дуже не багато.

У своїй заяві пан Романов перечисляє ті здобутки та перемоги які отримав «Укроборонпром» під його керівництвом.

І треба визнати, що шлях для умов війни що вже йшла було вибрано я вважаю правильний: відновлення та модернізація всього того що нам залишилось з часів СРСР. Тільки цей шлях за умов де-факто ембарго на поставки нам летальної зброї давав можливість поповнювати невідновні втрати та формувати нові частини.

Однак надалі це нажаль шлях в нікуди. Казав раніше та кажу зараз, «Укробоонпром» як прокладка між держзамовленням та виробниками зброї структура суть — лишня.

Нашим військам катастрофічно бракує нового озброєння (саме нового, а не модернізованого старого) а зброї нових поколінь у нас практично немає зовсім.

І тільки вільна конкуренція між державними та приватними оборонними підприємствами зможе дати нову якість у переозброєнні наших збройних сил. Адже за існуючого монопольного становища «Укроборонпрому» заточеного, повторюся, в основному під освоєння радянської спадщини переозброюватися ми будемо ще років зо 20. Це як мінімум.

Говорив раніше та повторюся ще. Нам потрібна реальна хвиля мілітаризації економіки. Так ця хвиля потребуватиме дуже великих затрат які держава не в змозі в повній мірі витримати сама, але:

1) за умов стимуляції приватного сектору оборонки та створення йому рівних умов з державним, ця ноша буде цілком посильною;

2) в умовах війни, питання збільшення частки ВВП на оборону в наступних бюджетах до 10% є питанням виживання країни. І ці додаткові відсотки не мають піти на проїдання, а мають бути вкладені у закупівлю саме нового озброєння.

Хочу ще раз сказати, що в умовах де- факто діючого ембарго на продаж нам зброї на світовому ринку (боюсь, що зафетишовані Джавеліни тут лише виняток з правила) іншого шляху в нас практично немає.

А гроші вкладені в оборонку, за притомного підходу, державі повернуться у вигляді податків, а приватним виробникам у вигляді прибутків.

І крайнє. «Укроборонпром» має відійти в історію. З бюрократичних структур в цьому сегменті цілком вистачить і Міноборони.