Питання далеко не риторичне. Особливо для держави.
На блюдці з блакитною облямівкою ніхто і нічого нам не принесе!
Якщо прагнемо успіху, треба серйозно включатись в боротьбу за інвестиції, ринки, сировину і головне — таланти. Тоді треба, через дискомфорт змін і критику ззовні запускати експортно-кредитне агентство, встановлювати безкоштовне підключення до мереж, приймати індустріальні парки із стимулами для нових виробництв, міняти формулу держзакупівель на «Купуй українське, плати українцям!». Програмувати успіх країни та добробут українців на роки наперед. Крок за кроком.
Інший варіант — бути комфортними для наших сусідів та інших країн. Комфортним постачальником сировини, талантів, робочих рук і навіть грошей. Як це є сьогодні. Продовжувати бути толерантним донором для інших країн. Але тоді треба бути готовими до порад-рекомендацій-ультиматумів від інших по мові, землі, освіті, світобаченню... Це не ілюзія, це реальність!
Який Ваш вибір?
---
