Український експорт котиться в тар-тарари, а МЕРТ послідовно саботує створення ключового механізму розвитку несировинного експорту — повноцінного експортно-кредитного агентства (ЕКА).

Підпункт 2.2.10 пункту 2.2 «Забезпечення поліпшення якості надання послуг з підтримки експорту» Плану завдань та заходів з реалізації Експортної стратегії України передбачає створення Експортно-страхового агентства та наповнення його статутного капіталу за підсумками IІ кварталу 2018 року.

Це зухвале порушення прийнятого парламентом за нашою з Олег Ляшко і РПЛ ініціативою Закону України «Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів (робіт, послуг) українського походження шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту» (від 20.12.2016 №1792-VIII), що набув чинності 1 січня 2017 року.

Розроблена МЕРТ Експортна стратегія порушує Закон як в частині строку створення ЕКА (законом Кабміну відведено на це 6 місяців, а не півтора роки), так і в частині функцій і завдань ЕКА (закон передбачає створення експортно-КРЕДИТНОГО, а не експортно-СТРАХОВОГО агентства).

Цей саботаж не пройде! Як заступник Лідера Радикальної партії та голова Комітет Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва я вже офіційно звернувся з цього приводу до Першого Віце-Прем'єра-Міністра економіки Степана Івановича Кубіва. Сподіваюсь на оперативну реакцію та державницьку позицію.

Але обгрунтованих підстав для оптимізму поки що небагато. Міністерство економіки розробило Експортну стратегію України: Дорожню карту стратегічного розвитку торгівлі на період 2017 – 2021 років. Впевнений, що цей документ повторить долю президентської Стратегії-2020, тобто увійде в історію... І ляже в шухляду.

Стратегія, це коли є розуміння поточної ситуації, «точки призначення», інструментів і механізмів переходу з поточного до бажаного стану та необхідних ресурсів. В іншому випадку — це або мрії, або окозамилювання.

«Експортна стратегія» наразі не містить ані цільових обсягів українського експорту, ані цільової структури експортного кошику й географічної структури збуту, яких ми прагнемо. Я вже не кажу про відсутність оцінки впливу Експортної стратегії на макропоказники: виробництво, інвестиції, зайнятість та ВВП.

Скільки, чого і куди прагнемо продавати і що це дасть країні, хоча б по-крупному — питання не риторичні, а засадничі, принципово важливі. Вони визначають інструментарій, плани та реальні дії. Але дії можуть бути лише коли є реальна політична воля, а не запит на чергову імітацію.