В Україні економічна депресія. ВВП падає третій рік поспіль. З 2012 року втратили майже 1/5 економіки в реальному вимірі. Не тільки через військову агресію проти нас, а й через недолугу політику Уряду.
Економіка потребує невідкладного втручання і реанімації – стимулювання споживчого попиту та інвестиційної активності, а Уряд обмежується знеболювальними та вітамінами – кредитами МВФ та точковою дерегуляцією.
Нам розповідають казки, що нібито головне зараз мінімізувати бюджетний дефіцит (магічні 3,7% ВВП, узгоджені з МВФ), знизити державні видатки зокрема та роль держави в економіці в цілому. Це хибний шлях — шлях до консервації бідності та поглиблення економічної залежності країни.
Під час Другої Світової війни, коли американській економіці було як ніколи складно, коли вже були зроблені висновки з Великої депресії, подивіться як діяв Уряд США! Чи вони займалися «макрофінансовою стабілізацією», зменшенням державних видатків або мінімізацією бюджетного дефіциту? Ні, вони рятували економіку! Жорстко, рішуче та цілеспрямовано підвищували роль держави в економіці.
Коли домогосподарства втратили здатність наповнювати економіку грошима, а приватні інвестори перестали вкладати на перспективу – на «поле гри» вийшла держава. Тимчасово замістивши приватний капітал, держава не дала економіці обвалитись, не дала країні втратити промисловість, не дала суспільству втратити довіру. На початку 1940-х років частка державних видатків (споживчих та інвестиційних) в економіці США зросла втричі (!) – до 40-45% проти традиційних 14-15% попереднього десятиріччя. Завдяки цим безпрецедентним заходам економіка продовжувала зростати навіть під час війни. Але, як тільки приватний сектор став піднімати голову, держава змінила економічну політику та стала поступово зменшувати власну роль в економіці, віддаючи збережене «поле гри» приватним інвесторам та споживачам. ВВП продовжив зростати, а держава сфокусувала подальші зусилля на глобальній торговій експансії.
Ця державна інтервенція в економіку стала можливою завдяки масштабній емісії державних боргових цінних паперів Казначейства США. Уряд США зробив це цілеспрямовано, не зважаючи на «побічні наслідки» у вигляді рекордного дефіциту державного бюджету, який тоді перевищив 25%. Адже уряд не має права діяти як корпорація, обмежена наявними ресурсами. Державна фінансова та економічна політика – це не зведення бухгалтерського балансу, а уряд – не бухгалтер. Бухгалтерія та фінанси завжди підпорядковуються стратегії й тактиці, а не навпаки. І кризові умови тільки додатково підкреслюють це правило.
Державний борг США до і після I та II Світових війн
Джерело: http://www.treasurydirect.gov/govt/reports/pd/mspd/1945/opdm081945.pdf
Україні сьогодні треба скористатися досвідом США і випустити нові державні середньотермінові боргові цінні папери — облігації розвитку. І зробити так, щоб українськи олігархи їх придбали (бажано добровільно), зробивши свій внесок у порятунок країни. Тоді не треба буде витискати останні соки з малих підприємців, обкладати пенсіонерів податками чи ще глибше залазити в «боргову яму» закордонних добродіїв.
Наша країна життєво потребує нового економічного курсу, який здатен забезпечити відновлення та прискорений розвиток економіки! В українському парламенті таку позицію послідовно відстоює фракція Радикальної партії, яку я представляю. Її також поділяють все більше експертів, підприємців та науковців. Потрібен невідкладний перехід від «заморожування» економіки через «затягання пасків», згортання державних видатків розвитку та ліквідації податкових преференцій до потужного «розігріву» економіки через стимулювання споживчого попиту домогосподарств, встановлення дієвих інвестиційних стимулів, фінансову підтримку експорту та малого бізнесу, розгортання масштабних державних інвестиційних програм.
