Частина 2
На продовження теми окупності інвестицій у власну освіту(return on investment — ROI). Див. мою публікацію.
Татко «Галі балуваної» витратив за два роки підготовки та п'ять років її навчання мільйона півтора гривень(понад 50 тис. дол.)! Звісно, це в Києві, на платному, з винайманням квартири тощо. Витрати на здобуття педагогічної освіти «Галі не балуваної», особливо у випадку, якщо вона «вдома й замужем»(навчається у рідному місті), можуть бути значно меншими. Візьмемо абсолютний мінімум – 10 тис. дол.
«Галя не балувана» за ці п'ять років могла б заробляти без будь-якої освіти(продавцем чи манікюрницею), окрім шкільної, щонайменше 300 дол. щомісяця. За рік 3600, а втрачений заробіток за всі п'ять років навчання складає 18.000 дол. Тож мінімальна вартість вчительського диплома буде – 28 тис. дол. Не важко підрахувати: для того, щоб його окупити за три роки вона має отримувати щороку на 6 тис. дол. більше, аніж вона отримувала б не маючи педагогічної освіти.
Тобто її місячна оплата має бути більшою щонайменше на 500 дол., аніж зарплата людини без освіти. Тож, «Галя не балувана» тепер має отримувати не 300 дол., а мінімум — 800!!! Так ми легко виходимо на мінімальну платню вчителя-початківця, яка забезпечить окупність педагогічної освіти. Станом на 18 грудна ця сума складає 22 320 грн. і 70 коп.
Як відомо, ст.61 закону «Про освіту» передбачає, що посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії має становити три мінімальні зарплати. Якби цей закон виконувався, то з 1 січня 2020 року зарплати вихователів і вчителів стартували б від 18000 грн., адже мінімальна зарплата має зрости — до 6 тис. грн. Звісно, були б ще виплати «за престижність», класне керівництво чи за перевірку зошитів, які б дозволили вийти на розраховано нами мінімальну суму окупності у 22 320 грн. і 70 коп. Поки цього немає і «Галя балувана», і «Галя не балувана» до школи точно не прийде.
Тому абсолютно не дивуюсь, коли читаю інформацію про кадровий склад педагогічних працівників однієї із провідних шкіл м. Кропивницький
Усього там педагогічних працівників 76, з них до 30 років — 3 (7%). Лише троє вчителів до 30 років!!! У 90-х роках їх там було більше третини.
Тільки не треба зараз щось розказувати про покликання чи величну місію «сіяти розумне, добре, вічне».
Кусать хоса!
Абсолютно не припустимою є ситуація, коли сім'я стає для наших галь головним спонсором досить дорогого хобі, яким у нас є робота в школі. Є, наприклад, в українських школах така категорія працівниць як дружини заможних чоловіків.
Вона там самореалізуються, а він заробляє гроші… Окрім того, що він утримує дружину, ще й витрачає чималі гроші на школу, бо треба купити й канцтовари, і ноутбук, і поїздку на якийсь Едкемп оплатити… Рано чи пізно йому це набридне!
Немає куди правди діти, є в педагогічній спільноті й такі поодинокі екземпляри, які примудряються компенсувати те, що їм недоплачує держава. «Я можу собі дозволити не красти!», – часто згадую цю фразу однієї із дуже талановитих директорів шкіл-інтернатів, якій теж пощастило з чоловіком. Але таких не багато і не багато можливостей щось «вкрасти» в шкільній освіті…
Це винятки. Більш типовою є ситуація, коли директор школи змушений поза школою заробляти для себе і для школи.
P.S. У мережі ви можете знайти величезну кількість публікацій англійською мовою на тему окупності інвестицій на власну освіту(return on investment — ROI). Ось висновок одного з них: Академічні дослідження виявляють, що прибуток від інвестування в власну освіту дуже високий і значно перевищує прибуток, який споживачі зазвичай можуть отримати від ряду інвестицій. Як правило, дослідження показують, що реальна норма прибутку на ці інвестиції перевищує 10% і досягає 50%. Нещодавно Інститут Брукінгса опублікував звіт, в якому вони розрахували рентабельність інвестицій на освіту в коледжі. Висновок з цього звіту: вища освіта є набагато кращою інвестицією, ніж майже будь-яка інша альтернатива, адже вона різко збільшує шанси знайти роботу та заробити більше грошей. У середньому вигоди від чотирирічного коледжу еквівалентні інвестиціям, які приносять 15,2 відсотка на рік. Це більш ніж удвічі перевищує середній прибуток від інвестицій на фондовому ринку і більш ніж у п'ять разів прибутковість корпоративних облігацій, золота, довгострокових державних облігацій або від власності житла. https://blogs.darden.virginia.edu/brunerblog/2012/10/the-roi-on-ones-own-higher-education/
Це у них! А у нас?!
