Вчора мала таку розмову про теракт в Керецьківській сільраді
- Який жах стався, отой депутат людей розстріляв.
- Не дивуюсь, — кажу я, — що той депутат таке зробив, люди ж за таку партію проголосували, яка в кіні розстрілювала людей.
- А, шо, де?
- Ну партія Слуга народа, як однойменне кіно, там один актор стріляв у депутатів, а потім він став президентом і привів в реальності свою партію до влади
- А може й правильно зробив!
*німа сцена
- Так ти ж казав, що жах, людей розстріляли.
- Ну може й правильно зробив...
- Тобто ти вже допускаєш, що це норма. От власне за це й голосували, правильно? Бо як інакше пояснити, що люди обрали у владу партію ноунеймів, усякий зброд, від насильника Іванісова до хворої Мар'яни. У тієї партії не було ніякої програми, тому я роблю висновок, що люди голосували за кіно
- Люди голосували не «за», а проти. Проти Порошенка!
- А що у списках в тій сільраді балатувався Порошенко?
*німа сцена....
Я б давно спостерігала за всім цим з антропологічною метою, але проблема в тому, що всі ці люди — реальні виборці, які впливають на моє майбутнє і майбутнє моєї дитини. І ці люди не хочуть, відмовляються думати, вчитися та визнавати власні помилки. А потім ці помилки дорого коштують усій країні.
