Я хочу зрозуміти де останнім часом поділось наше зазвичай всім не задоволене громадянське суспільство. Я турбуюсь чи з усіма активістами все добре. Бо вони мовчать і не протестують. Влаштовує?

Зеленский хоче підпорядкувати собі Нацгвардію.

Зеленский планує позбавити НАБУ иа ГБР незалежності.

Друг та бізнес-партнер Зеленского призначений головою СБУ.

До Суспільного тв прийшли з обшуками.

Зеленский висунув кандидатуру Авакова на пост міністра МВД.

Уряд Зеленского буде без міністерства ветеранів у своєму складі.

Зеленский збирається закрити вільний доступу до е-декларацій.

Шуфрича призначили головою парламентського комітету зі свободи слова.

У Зеленского планують припинити фінансування партій, що не пройшли до парламенту.

Зеленский призначив люстрованого чиновника головою своєї адміністрації.

Партія Зеленского голосує за законопроекти, які ніхто з депутатів не бачив, і обмежує можливості внесення в них правок та альтернативних законопроектів.

Зеленский призначив чиновника з уряду Азарова генеральним прокурором.

Будь-яка з цих тем півроку тому викликала б істерику, мітинги, звинувачення у диктатурі, у зраді, у цензурі, було б тисячі постів у фейсбуку і навіть незадоволені заяви послів G7.

Щось змінилось? Тепер ці теми не такі токсичні? Всіх перестала хвилювати можливість диктатури та цензури? Активістам тепер не платять за «невдоволення» чи навпаки платять за те, що б мовчали? Перестала працювати ботоферма з розгону цих тем та донесення їх до відома населення?

Чи це просто зворотній ефект мантри «аби не Порошенко», що призвів до подвійних стандартів в оцінках, вимогах та претензіях?

Адже більше ніхто не вимагає відкритого конкурсу на посаду Генпрокурора. Не турбується можливостями розширення повноважень президента. Не опікується свободою слова. Не вболіває за незалежність НАБУ, САП, НАЗК. Якщо призвіще президента не Порошенко, то все решта добре?