Про те, що заважає…
Пам'ятаєте фразу «щеживоголегітимного» на київському вокзалі про «козлів, що заважають нам жити»?А чувак був правий. І козли є, і жити заважають.
Вчора таких двох прихопили у Генпрокуратурі. Два дні мене питають журналісти: це початок боротьби з корупцією в прокуратурі, чи знову показуха?
Давайте пошукаємо відповіді. Ви вірите, що хлопчинка, який є заступником керівника по слідству «один єдиний раз соточку прихопив?» Ви вірите, що про його схильності та спосіб життя не знав його начальник, або підлеглі, або сам керівник слідства у ГПУ? Невже ні разу разом по сто грам не пили та шашличок у гостях не їли? Я не вірю.
Тому відповідь очевидна: якщо за цими затриманнями не підуть інші, які брали покривали і т ін. – більше ніхто ні в що не повірить.
Тому перше, що заважає – це прокуратура. І відповідь очевидна: двадцятьма посадками тут не відмажешся.
Вихід скоріше там, де і вхід. Всю прокуратуру вивести за штат, зробити новий набір через прозорий конкурс. Навіть приурочити це можна до набуття чинності нового закону. Якщо там залишилося ще парочку не замараних – хай теж ідуть на конкурс.
Пункт другий – це суди. Як би ми не крутили, ми прийдемо до того, щоб змінювати не тільки правила, а і фізично більшість суддів у системі. Як? Життя підкаже. Воно зараз кмітливе…
Пункт третій – бізнес у владі. Поки ми не позбавимо політиків-бізнесменів можливості висмоктувати ресурси з бюджетів через систему державних закупівель або банківських установ, нічого не зміниться у ГПУ та судах. Бо саме ці кошти і є «капустою для цих козлів».
Як це зробити я вже знаю. І проект закону «Про запобігання корупції та конфлікту інтересів у діяльності осіб, що займають публічні посади» у вівторок буде зареєстрований.
І тоді нам потрібна буде допомога.
Всіх всім.
