1:1 На початку Бог створив Небо та землю.
СтворИВ. Закінчення чоловічого роду. Бог був самцем і в нього був пеніс.
А навіщо Богу пеніс — Бог його знає...
Що ж може абсолютно одинока істота з членом робити цілу вічність? Залишимо це питання професійним теологам.
1:2 А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.
Бо ж мало бути лише пустим чи порожнім. Треба писати, що пуста ТА порожня, так, типу, сильніше.
А ще там була безодня, тобто щось без дна. І вода. чи то — в безодні, чи десь збоку...
І дух Божий там ширяв, аки дрон над окопами. Ну, типу, Дрон Божий. А Бог — це такий собі оператор дронів, сидить собі десь далеко
1:3 І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.
І не розуміло, кому він сказав це. І не зрозуміло, звідки світло з'явилось, адже небесних світил ще не було.
Мабуть, якийсь ліхтарик на акумуляторі, що на звук вмикається...
1:4 І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.
І Святий Дух його знає, як Він це світло побачив, невідділеним.
І відділив він мухи від котлет, інь від янь, Пепсі від Кока-Коли, порохоботів від зелеботів, і росіян від гомо сапієнс.
1:5 І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.
І невідомо, звідки Богу відомо, що це — день ПЕРШИЙ. Адже числа він ще не вигадав.
1:6 І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.
І прийшла твердь із нізвідки, і станула слухняно посеред води, «яволь, майн фюрер!», і відділила воду від води, щоб вода з водою не змішувалась, бо воду водою розбавляти — це мєрзость.
1:7 І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.
Та що її учиняти? Вона ж вже прийшла і відділила! У пункті 1:6! Якийсь склерозник писав...
Ну, хіба що якусь іншу твердь учинив... Віагру там прийняв, наприклад...
А тим часом воду було поділено на верхню і нижню.
Ієрархія, всюди ієрархія...
1:8 І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.
Туди потрапляють НЕБіжчики. А БІжчики потрапляють до бісів.
1:9 І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.
Так, а зараз слідкуємо за руками (ну, чи що там в того Бога є — щупальці, плавники, клешні...). У просторі, що ПІД небом, в нас тепер є як вода, так і суша. На самому ж небі суходолу немає, лише вода. Тож одягайте ласти, праведники.
1:10 І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.
Бо ж Бог поки не побачить, то не знає: добре воно, чи ні. Сумнівається в собі: вдасться, не вдасться?...
1:11 І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так.
І почула земля глас Божий, і давай родити швидким темпом, поки він не передумав і назад її під воду не засунув. Бо ж Бог його знає, чого від нього чекати.
1:12 І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.
Бідолаха родила насухо: дощів ще не було (спойлер: дощ буде пізніше).
1:13 І був вечір, і був ранок, день третій.
І вже втретє трапляється спершу вечір, а вже потім — ранок. Ви звернули увагу?
1:14 І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.
Цікаво, як він тоді відміряв перші три дні? Годинником на телефоні?
1:15 І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так.
Не «на», а «під». Це по-перше. А по-друге, щось підозріло багато він говорить. Кому він все це говорить? І хто все це записував?..
1:16 І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.
Бідолаха: три дні без сонця. Не дивно, що ранок із вечором плутав.
Тобто загальна конструкція така: ось небесна твердь, над нею — вода, а знизу, під дном цього басейну, присобачені лампочки, що вмикаються и вимикаються за таймером. Так, стоп! А що ж тоді відділяло перших три дні між собою? І що потім сталося з водою, що у небі? Чи праведники плавають по Раю човнами, як по Венеції?
1:17 І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею,
... і нарешті дали трохи світла тим рослинам, котрі неполита земля так щедро вродила.
1:18 і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.
Бо, мабуть, попереднє відділення світла від темряви, описане у вірші 1:4, не спрацювало.
1:19 І був вечір, і був ранок, день четвертий.
Сонце вже є, а він і далі ранок з вечором плутає. Якесь дурне...
1:20 І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю.
Ну, в принципі, відомий факт: життя вийшло з води. Нехай вас не бентежить згадка про душу, це особливості перекладу. Там де в Огієнка «дрібні істоти, душу живу», у найвідомішому англомовному перекладі — King James Bible — не згадується ні душа, ні розмір істот, а згадується "every living creature that moveth", тобто «кожна жива істота, що рухається». Тож можете вибрати той варіант перекладу, який вам більше до вподоби.
1:21 І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.
І знову є вибір! В Огієнка: «риби великі, і всяку душу живу плазуючу», в king James Bible: "great whales, and every living creature that moveth", тобто «великих китів, і всяку живу істоту, що рухається».
1:22 І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!
І засмутилось птаство, бо хотіло у воді поїб*тись, але Боженька заборонив.
1:23 І був вечір, і був ранок, день п'ятий.
П'ятниця! Час піти до бару і сьорбнути Святої Водички
1:24 І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так.
І видала земля шахтарів, дигерів, і пасажирів підземки.
1:25 І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.
«К*рва, зоопарк якийсь вийшов», — подумав Бог і почухав потилицю (чи що там у нього було).
1:26 І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.
НАШИМ! То богів було багато, чи він до себе на «Ви» звертався?
1:27 І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.
Бог — гермафродит?..
1:28 І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!
Насправді, він їм сказав: «Їжте гриби, поклоняйтесь Рибам, і підтирайте дупу Жирафам, бо Жираф — священна тварина, посланник Риб на землі». Але оскільки свідків не було, то перші люди цю промову перебрехали — звісно ж, на свою користь.
1:29 І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!
А земля така: «Ага, ВІН дав! А забув, як я все це всуху родила?!»
1:30 І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так.
Але деякі звірі стали інших звірят їсти. І побачили вони, що добре це. І сказав тоді Бог: «Йой, най буде».
1:31 І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.
Особливо вдалими вийшли глисти і холерна паличка.
(Далі буде)
