Телеканал 1+1 випустив телевізійний сюжет про те, як Укроборонпром ремонтує російські танки. Невдовзі в цех, на якому відбувалися зйомки, прилетіла російська ракета, вбивши щонайменше одну людину та спричинивши значні руйнування.
Розпочався дискурс: чи можливо було, щоб у наведенні цієї ракети зіграв роль цей сюжет?
Розберемо, чи можна встановити цех з цього відео. Ось воно. Перепрошую за лінк на ворожий ресурс.
Спойлер: не просто можна, а й доволі просто.
Уявіть, що ви навіть не осінт-група ГРУ МО РФ, а Вася з Пензи, автомеханік та ватник. І з інструментарію у вас Віндовс Медіа Плеєр, гугл та півгодини вільного часу. І палке бажання встановити, де саме ці кляті бандерівці техніку ремонтують.
Ви бачите сюжет. В сюжеті розповідають про ремонт техніки, підбитої під Бучою. Також в сюжеті мелькає синхрон голови Укроборонпрому Юрія Гусєва на фоні явно не сільских пейзажів та видно техніку, помічену буквою V. Мінімального знання географії чи просто наявності мапи вистачить вам для висновку, що пошуки слід розпочати зі столиці України, міста-героя Києва. Себто, може воно й не там, але починати логічно звідти.
Де ж в Києві ремонтують бронетанкову техніку? Можливо, в аквапарках чи на СТО? Ні, логічно, що на бронетанкових або танкоремонтних заводах. Це навіть Вася знає, він же автомеханік.
Давайте допоможемо Васі знайти бронетанковий завод в Києві. Забиваємо в Гугл «Киев бронетанковый завод» або навіть «Київ танкоремонтний завод». От прям зараз забийте. Він покаже вам оцю локацію, еге ж?
Давайте разом з Васею подумаємо, чи схоже це на те, що ми шукали? Наблизимо зображення. От прямо на маркер і наблизимо.
Хм, щось знайоме. Що це за смужечки такі? Ой, це, здається, віконні блоки під дахом, дуже вже схожі на ті, що на відео. Здається, Васі пощастило. Продовжуємо далі.
Так, але добре. Тут безліч цехів. Який? Що там у нас на відео?
Вузька та видовжена будівля. Одно-, а не двосоставна. Має кілька сталевих ворот та під'їздів до них. Та тут багато таких. А, ні, не дуже багато — більшість явно менші за розміром. Стоп, а що це тут у нас на 0:30?
А у нас тут за спиною дядька видно форму даху основного приміщення! Широкий та майже плаский, дуже тупий кут сходження.
Скільки таких будівель на території заводу? Дві. Отже, щось з цих двох. Одна з будівель має майже квадратну форму, не підходить. А інша витягнута.
Знайшли?
А тепер порівняйте із тією, яку знайшли росіяни.
Приблизно десять хвилин роботи. Лише одне місце, де треба бути трішечки уважним, інше — і дитина впорається.
Сучасний ОСІНТ (розвідка відкритих джерел) включає в себе різні методи. Розрахунок сторін світу по тінях та часу. Підрахунок розміру приміщення по орієнтирах (наприклад, танках, їх розмір відомий). Нейромережі для аналізу обличь. Нейромережі для аналізу мап.
Все це тут непотрібно. Достатньо нейромережі «Вася», старого компа та бутилки пива.
Отже, ми визначили, що за цим роликом можна було встановити місце. Це не означає, що його встановили саме за цим роликом. Абсолютно можливо, що насправді — за результатами розвідки на місцях, за перехопленнями, за аналізом супутникових даних, та іншими доступними методами. Так, можливо, що пост в ТГ-каналі — лише операція прикриття.
Але сам факт можливості встановлення місця за роликом означає, що його вихід в ефір — злочинна недбалість.
Чи можна було зняти це відео так, щоб неможливо чи вкрай важко було встановити точну локацію? Так. Достатньо було не робити купу планів заводу, не показувати характерні елементи будови. Втім, для цього треба розуміти межі власної експертизи. Якщо ти на сто відсотків не впевнений, що твоїх знань вистачить для запобігання проблемам — не роби сюжет. Воно того не варте.
Тут можлива суперечка, чия провина? Керівництва заводу? Юрія Гусєва? Журналіста з оператором?
Тут я вже буду суб'єктивним. Юрію Гусеву безумовно, не варто було брати в такому участь. Керівництво заводу — може, не було в курсі, якщо журналісти були з ним, а от служба внутрішньої безпеки — так.
Ключове питання — чи винні журналіст з оператором, яким дозволили знімати.
Це питання в те, чим ми вважаєм журналіста. Якщо він — технічний персонал, говоряща підставка під мікрофон, чия робота починається в момент умівкнення камери та закінчується із передачею матеріала випусковому редакторові, то він, безумовно, не винний — ще б камеру звинуватили. Якщо ж журналіст — це творчий спеціаліст, який відповідає за увесь свій контент від задуму до наслідків, то, безумовно, винний. Як, до речі, і випусковий.
Я б волів, щоб журналісти в Україні були творчими спеціалістами, а не підставками під мікрофони.
Інколи це рятує життя.
