Вперше опубліковано на Censor.net
Що б там люди не казали, але Україна — країна можливостей. Бо як в людини є талант, вона тут сягне зірок. Особливо якщо талант — кримінальний.
Так, українське законодавство — рай для того, хто вміє вигадувати схеми виводу коштів. Наприклад, можна забрати в державної структури — себто в платників податків — сотні мільйонів гривень, формально нічого не порушивши.
Ба більше: Україні не працює інститут репутації, разом з цим можна й вважатися статечною людиною, членом суспільства, керівником високої державної інституції.
Пояснимо на практичному прикладі.
Був собі такий Укргазбанк. 95% у власності держави, 5% у приватній.
На дворі стояв 2014 рік: розпал війни, фінансова криза, діра у бюджеті. У намаганні якось врятувати українську фінансову систему Кабмін ухвалив постанову, що усі державні підприємства мають закрити свої рахунки в приватних банках та перейти в державні. Що останні і зробили.
І таким чином в Укргазбанк пішла низка нових клієнтів з державних структур. Начебто ура, свято. Але на свято потрібно влаштувати банкет!
І цей банкет мав незвичну форму. Укргазбанк почав дуже, дуже щедро винагороджувати посередників, що начебто виконали послуги по приведенню до нього нових клієнтів. Під «щедро» маю на увазі «мільйонами». Кількадесят ФОПів отримали винагороди за те, що привели до Укргазбанку нових клієнтів. Себто, ті самі державні структури, як то Укрзалізницю чи Енергоатом.
Але ж стоп. Ці структури все одно мали прийти до державного банку через постанову Кабміну. Себто, якщо когось і винагороджувати — то Кабмін, а не якусь низку осіб. Так, теоретично вони могли обрати інший банк державного типу, але чи означає це, що людина, що додзвонилася до Укрзалізниці, запропонувавши відкрити рахунок в Укргазбанку, має бути винагороджена восьмизначною суммою?
Далі — гірше. Мої колеги з руху «Демократична Сокира» зацікавилися, що ж це за люди такі працьовиті.
Перше, що кинулось у вічі — абсолютна їхня більшість створила ФОП в той самий час, буквально перед винагородженням. І прийом на нього коштів був єдиною операцією, яку він провів. Деяких осіб вдалося знайти: вони виявилися звичайними киянами, часто пенсіонерами. В схематознавстві це має назву «дроп» — себто, підставна особа, зіц-голова для виведення коштів.
Але не всі.
Так, п'ять з половиною мільйонів отримала дружина заступника голови Укргазбанку — Наталія Чернишова.
Як так сталося, що це пройшло повз увагу правоохоронних органів? Можливо, пояснити це міг би ще один отримувач коштів. А саме колишній перший заступник Генерального прокурора України Микола Герасим'юк, якому надійшло аж дев'ять з половиною мільйонів. Або його дружина Катерина, що отримала рівно стільки ж.
І так вже співпало, що пан Герасим'юк довго та плідно знайомий з тодішнім головою Укргазбанку. Та й сам працював там довгий час, очолюючи юридичну службу.
Оборудка дуже проста та дуже очевидна. Майже тупа. Але кому скаржитися?
Теоретично — в Національний банк України. Але є одна проблема: саме його зараз очолює Кирило Шевченко.
А саме він в той час і був головою Укргазбанку.
Коло замкнулося. Скаржитися нема куди. Хіба вам.
Власне — цей матеріал і є скаргою вам. І анонсом нового фільму «Брудний Кеш 2», що учора презентували мої колеги. В ньому ви побачите все те, що тут прочли, та навіть більше.
Бо якщо не вам, то кому це показувати?
Бо якщо не вам, то кому це показувати?
