Знаєте, бувають такі жлоби, яких майже шкода. Бо воно настільки жлоб, що звинувачувати його важко. Бо в нього в голові конструкції не було, щоб зрозуміти, що він щось робив не так.
От живе воно собі таке в своєму місті сільського значення, горілку жре, російський реп слухає, шашлички по вихідних, якісь гроші інколи. Труїть сусідських собак, лупить дітей до крові та дружину до середніх тілесних, і робить це роками. А потом його якось цьому ловлять, і комусь не ліньки довести справу до розбору. Приїздить поліція і повідомляє, що це стаття.
І воно таке очиськами луп-луп — шо, правда стаття? Тю. Серйозно? Це ж лише собака. І дитина ж моя, то я виховую, мене батько ще й не так лупив. І жінка моя. Хіба це злочин? Що, серйозно злочин? Я гадав, всі так роблять, мужики, я ж не знав.
Інколи це тупа відмазка. Але часто буває, що й правда не знав. Ну бо незвідки було. Воно не цікавилося. Воно взагалі мало чим цікавилося, і це якось в перелік не потрапило. Їде хлоп на тюрячку не тільки сумний, а й збентежений.
Характерна риса сучасності — те, що в нас такі хлопи зараз при владі.
От взяти, наприклад, нещодавній скандал в Укрексімбанку, де журналістів зкрутили та відео знищити намагалися. Голова банку Мецгер, тварина тупа, був абсолютно щиро переконаний, що його ображають. Що до нього з не тими питаннями підішли. Вони навіть в першій офіційній комунікації це так подавати намагалися — підлі журналісти питали щось у банка про клієнтів, ми ще на них в суд подамо.
А ще більш тупа тварина, начальник інформаційного відділу Пікалов, в якого начебто вища журналістська освіта, доводив журналістам, що вони — увага — порушують стандарти професії, бо задають неузгоджені питання. І видно було, що він щиро в це вірить. Що журналісти на інтерв'ю мають задавати лише попередньо узгоджені. І щиро обурюється.
Там ще був охоронець, який мичав про «режимний об'єкт», де не можна знімати (це про кабінет голови банку, куди журналісти прийшли за домовленістю). Але ок, то охоронець, йому голова для ударів лобом потрібна. А попередні наче банкіри.
Чи ось наш любий парламент сьогодні.
Відправляють Разумкова у відставку. Виступає депутат від «Слуги народу» Владлен Неклюдов. І каже Неклюдов людським голосом: а провина ваша, пане Разумков, в тому, що коли опозиціонери з парламентської трибуни президента критикували, ви їм мікрофон не вимикали! Отак ви поважаєте регламент!
Іронія тут навіть не в тому, що персонаж вважає, що в парламенті не можна критикувати президента. Іронія в тому, що він щиро вірить, що ця заборона прописана в регламенті. І що спікер зобов'язаний вимикати мікрофон, а як не вимикає, це порушення.
Неклюдов за освітою юрист. Ну як юрист — Одеська юракадемія імені Ківалова, а сам з Кривого Рогу. Десь як президент наш.
В них таке уявлення про світ, про закони, про те, як має бути влаштована держава. Вони не розуміють, що не так. Так само, як коли вони в розгар карантину у Тищенка в «Велюрі» боролися з хворобою спиртовими розчинами.
Вони не те щоб злі. Вони просто настільки невимовно тупі та нахабні, що світоустрій в їх голові не дуже перетинається з реальністю. Вони звикли, що начальство — верховні вожді, яких треба цілувати в усі доступні для цього органи. Вони звикли, що журналісти — сервільні дітлахи. Вони звикли, що можна просто наказати охоронцю викинути будь-кого, що депутату можна сідати за кермо в будь-якому агрегатному стані, що президент взагалі не може бути об'єктом критики. Вони виросли з такими уявленнями, і вони з ними зріднилися.
Наступне їхнє завдання — перебудувати країну згідно цих уявлень.
Чи вдасться їм це, дуже залежить від нас з вами.
