«Люди, які в цей четвер мали щастя повертатися з роботи Хрещатиком, могли спостерігати унікальне видовище. Головною вулицею столиці, старанно намагаючись не ламати стрій, утікав взвод юнаків у синьому „беркутівському“ камуфляжі та бронежилетах. Вираз їхніх облич був знайомий кожному, хто коли-небудь мав справу з котами. Так виглядають фізіономії в тих, хто нашкодив і повністю це усвідомлює. В руках хлопці з передніх рядів взводу тримали здобич: ящик новеньких галантерейних виробів. За взводом бігла приблизно втроє більша різношерста юрба, що об'єднала в собі всі верстви населення — від вусатих дідків у пошарпаних ще при Горбачові піджачках до народних депутатів у новісінькому вбранні. З юрби до вух утікачів-правоохоронців долинали різні слова, з яких „Злодії!“ було, безперечно, найувічливішим. Взвод лише прискорював біг.»
Це я написав десять років тому, в вересні 2011-го. В Дзеркало тижня, стаття має назву «Симптом Абсурдистану». Дякую матусі, що нагадала.
Тоді беркутівці прямо на Майдані вкрали ящик із футболками фірми «Простопринт», серед яких були відомі «Спасибі жителям Донбасу...» та інші. В мене вдома десь є їхня ж футболка з написом «Кровосісі». Налетіли, вкрали та втікли.
Перед цим були Харківські угоди та конституційний переворот 2010 року. Після цього — 2013 рік та Майдан. Цей рік, 2011, припав на той період між ними, коли Партія регіонів, отримавши максимальну формальну владу, закріплювалася на місцевості. Виставляла для себе та для країни рамки дозволеного. Вони вирішили, що продавати на Майдані футболки зі стьобом Януковича та Азарова — поза межою дозволеного, і все одно, що там пише Конституція. Встановити ці рамки вони послали беркутів, які вкрали ящик.
За два роки вони пішлють цих самих беркутів проломлювати голови студентам. А ще за кілька місяців — розстрілювати людей.
Ми могли вказати їм межу ще тоді. Ми могли сказати їм «не можна» на ранньому етапі. Особисто я ще до Майдану їздив на мітинги до Міжгір'я. Нас там було мало, отже це не допомогло. Потрібно було пройти цей шлях до кінця — до 2014 року.
Сьогодні в наших активістів та колег з РОКу так само, і майже на тому ж місці, мусори вкрали плакат «Санкції проти Коломойського».
Знов-таки, не тому, що цей плакат їм був аж так потрібен. Просто зелені, як і раніше риги, встановлюють свої рамки дозволеного. Знов-таки, поза Конституцією.
В цю неділю, о 17:00 ми збираємося на метро «Теремки», а точніше — на парковці «Магелану», що на Академика Глушкова 13Б. Ми їдемо до Конча-Заспи передавати привіт одному картавому акторішці. Передавати йому нашу думку щодо кордонів дозволеного.
Вірогідно, ми лише поцілуємо ворота до огороженого котеджного містечка, а може бути й таке, що нам перегородять трасу. Можливо, нас знов буде замало, і це ні на що не вплине.
Але це варто того, щоб спробувати. Щоб не доводилося повторювати усю історію ще раз.
Доєднуйтеся. Минулого разу машин було більше, ніж людей. Під'їздить, поїдемо разом.
Гуртом легше і поца бити.
