Ну що ж… цифрова держава знову простягає свою лагідну бюрократичну лапу до горла пересічного громадянина. Ту саму, якою колись ставила печатку «без бумажки ти комашка», а тепер ставить QR-код і називає це «кібербезпекою».
З 20 травня нам урочисто обіцяють «посилення безпеки» в електронній системі охорони здоров'я. Красиво звучить. Майже як «турбота про пацієнта» і справжня «реХворма». На ділі ж усе це дедалі більше нагадує стару добру бюрократію, якій просто прикрутили QR-код на парадні двері.
Бо що маємо зараз? Людина записалась до сімейного лікаря. Написала йому у Viber:«Добрий день, мені потрібне направлення або рецепт».Лікар у свій час зайшов у систему, оформив документ… і всі щасливі.Без натовпу. Без кашлю в обличчя. Без старенької з фразою «Я тільки запитати». Без паломництва до поліклініки заради електронного папірця.
Тобто система РАПТОМ почала працювати логічно й по-людськи. Але не довго!
Бо саме тут держава занепокоїлася.
Український чиновник органічно не переносить процесів, у яких людям зручно, немає черг, ніхто не страждає, громадяни не відчувають приниження під віконцем реєстратури о 7:15 ранку.
Тепер нам розповідають про «персоналізацію доступу», «один акаунт – одна людина», «контроль сесій» і «підвищення відповідальності». Теоретично логіка в цьому є. Бо там, де є чужі логіни, завжди буде, даруйте на слові, бардак.
Але проблема України не в ідеях. Проблема України – у реалізації.
Увесь цивілізований світ іде до телемедицини. До дистанційного супроводу пацієнта. До мінімізації контактів у лікарнях. До того, щоб людина не тяглася через усе місто заради рецепта на таблетки від тиску.
А ми ризикуємо отримати новий жанр державного абсурду:для отримання електронного документа нас просять вистояти живу чергу. Кожного й особисто.
Геніально!
Особливо під час війни. Особливо коли лікарів бракує. Особливо коли поліклініки й так тріщать по швах.
Бо ж справді: якщо на меті контроль доступу, то чому не дозволити відео верифікацію, підтвердження через «Дію», дистанційний контакт, телемедицину, асинхронний прийом для хронічних пацієнтів?
Колись селянин ішов до знахаря через ліс і болото.Потім людство вигадало телефон.Потім інтернет.Потім електронну систему охорони здоров'я.Потім Viber.А потім український чиновник сказав: «Стоп. Щось ви занадто розігналися… Ану – назад – у минуле».
І от тепер людина з температурою 38° має героїчно прибути до поліклініки, аби отримати цифрове направлення на аналіз крові.А десь у кабінеті сидить щасливий чиновник і, потираючи долоньки, пишається, мовляв, ми посилили кібербезпеку!
Вони, бачте, посилили кібербезпеку!
А в цей момент у поліклініці 47 людей штовхаються у черзі, 12 кашляють, 3 сваряться, один старий згадує всіх реформаторів аж до сьомого коліна, а прибиральниця тихо бідкається: «Раніше вони хоча б по Viber(у) хворіли…»
Виходить, цифровізація по-українськи – це коли електронна система створена для того, щоб люди менше ходили по кабінетах… але в результаті всі ходять ще більше.
P.S.
Схоже, що вся ця історія виросла не з якогось одного гучного «закону про заборону Viber», а з технічних змін до роботи ЕСОЗ і внутрішніх вимог до медичних інформаційних систем. І ось тут починається класичний український бюрократичний квест: нововведення вже лякають людей, а знайти першоджерело важче, ніж талон до ендокринолога.
Нам поки що вдалося докопатися до кількох важливих речей.
Основна база – це наказ МОЗ №587 від 28.02.2020:«Деякі питання ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я». Саме він регламентує, хто й як створює е-направлення та рецепти. Документ постійно оновлюють.
Окремо зараз усі посилаються на так звану «37-му редакцію технічних вимог» до медичних інформаційних систем та наказ НСЗУ №138. Саме там, імовірно, прописані:– принцип «один акаунт — одна людина»;– контроль активних сесій;– двофакторна аутентифікація;– посилення персональної відповідальності.
Але найцікавіше інше.
Кажуть, що МОЗ уже почало «гасити пожежу» й заявляє, що медіа все перебільшили, а «для пацієнтів нічого не змінюється». Мовляв, медсестри й далі можуть готувати проєкти документів, а лікар — підписувати їх своїм КЕП.
Тобто маємо класичну українську ситуацію:
- Систему змінюють.
- На місцях усі читають це по-різному.
- Пацієнти готуються спати під кабінетом терапевта.
- МОЗ каже: «Ви нас не так зрозуміли».
У перекладі з чиновницької це часто означає:«Ми ще самі не до кінця розібралися, як воно працюватиме».
Отож треба шукати:– сам наказ НСЗУ №138;– текст 37-ї редакції технічних вимог ЕСОЗ;– офіційні роз'яснення ДП «Електронне здоров'я».
Бо зараз інформаційне поле нагадує поліклінічний коридор:одні кричать «усе пропало», другі – «нічого не змінилось», а істина сидить десь у PDF-файлі на 147 сторінок дрібним шрифтом.
Тримаймося!
🤡📲🏥
