Промова з нагоди 10-річчя Ейдос: Центр політичних студій та аналітики.
Майбутнє дуже часто пов'язують з технологіями. В зв'язку з цим мені здається, що сьогодні поділ між майбутнім і фантастикою все більше стирається. Але технології завжди виконували роль форми певної епохи, а не суть. Суть історичної епохи завжди була і залишається в цінностях, які сповідують люди, те в що вони вірять, те що визначає їхню діяльність. Від первісної людини до сьогоднішнього дня, саме цінності лежать в основі взаємостосунків людей, а відповідно в основі інститутів управління, які ними створені.
Злам історичних епох є точкою в якій переглядаються цінності. Це точка складного конфлікту, коли старі визначення вже не працюють, а нових ще немає, і конфлікт триває доти, доки не з'являться нові визначення суспільних цінностей. Це стан interregnum – міжвладдя за Бауманом. Страта французького короля, розстріл царської сім'ї, це приклади історичного перелому, коли цінності нової епохи відправляють існуючі в минуле.
Тому розмова про майбутнє – це розмова про наші цінності, і проте «як ми житимемо?». Як ми будемо розуміти свободу, справедливість, солідарність, права людини тощо в майбутньому? Бо від того як ми їх розуміємо, ми організовуємо наше співжиття, визначаємо добро і зло, друзів і ворогів, кого приймаємо в спільноту, а кого викидаємо.
Сьогодні ми якраз є свідками цього історичного зламу, який серйозно починає міняти те, як ми розуміємо наші цінності, зміст слів, якими ми їх називаємо. Постмодерн став гільйотиною для більшості з того у що ми вірили. Як колись стратили французького короля так сьогодні ми бачимо як страчують наші цінності: свобода слова перетворюється на масштабну свободу маніпуляції, ми бачимо як демократія стає інструментом популістів, вільний ринок стає інструментом збагачення обмеженого кола людей, політичні інститути по всьому світу втрачають довіру людей, права людини перетворюються на предмет політичного торгу з диктаторами і т.п. Слова втрачають відомий нам зміст, і ми навіть не можемо вже війну – війною назвати.
Але для нас українців – це майбутнє, яке тільки почало марширувати континентами, хазяйнує тут ось уже 26 років. В той час, як до розвинутого Заходу тільки приходить криза відомих їм цінностей, у нас це триває весь період незалежності. В один день 1991 року виявилось, що те в чому виховані наші батьки, режим в якому вони навчені жити – це все неправда. Вони винесли вирок комуністичним цінностям, але що прийшло на заміну? Лідери того часу думали, що відмова від комунізму автоматично переводить всіх в західний капіталізм, а відмова від контрольованої держави автоматично відправляє в ліберальну демократію. В основі західного капіталізму лежить протестантська етика, а в основі ліберальної демократії багаторічна політична культура. Однією відмовою від чогось туди не можливо було потрапити. За те ми потрапили в турбулентність смислів і цінностей, де насправді цінність особистої наживи перемогла всі інші. Ми не отримали нову мораль, а тому в нас утворилась аморальна більшість, як це назвав Є. Головаха.
Тому завдання, яке стоїть перед нами вже 26 років, а перед всім світом постає сьогодні – це зрозуміти «як жити в майбутньому», дати нові визначення нашим цінностям враховуючи дух нової епохи. Ми маємо визначити для себе, що сьогодні значить свобода чи незалежність, що значить солідарність і відповідальність один перед одним, де є межі приватного і суспільного, зрештою що сьогодні є добром, а що злом. І в цьому контексті ми маємо унікальний шанс, бо ті рішення, які ми знайдемо стануть фундаментом для глобальних рішень, для того майбутнього яке ще тільки приходить. Ми можемо стати першими в ньому, і я хочу вірити, що так і буде.
