Ближчими днями, якогось серпня скількись років виповниться Андрію Кузьменку. Талановитий музикант, автор безспірно багатьох хітів, популярних і виконуваних донині. Проте найвідоміший хіт, який прославив автора за межі поціновувачів музики і співу, створив образ народного героя, виразника думки простого українця, – «Вся та пи*дота, яка сидить у Раді, то всьо має бути стріляне і пи*жене!».
Любить у нас народ прості рецепти. Отак все легко і з міцним слівцем. Яке наче закляття, додає +100 сміливості і впевненості в правоті. Інгулецький фермер прийшов на протоптану стежку. Запит нікуди не дівся. Автори тупих серіалів не дадуть збрехати.
Але хотілось би декілька слів про те хто ж така, та пи*дота яка сидить в Раді. Звідки вони там взялися, хто привів їх туди.
І для цього повернусь у 1998 рік. Доступний інтернет і соцмережі в далекому майбутньому. Друковані ЗМІ стрімко деградували, одиниці які намагаються щось писати, крім реклами і гороскопів, – ніхто не читає. Телевізор залишається головним. Телевізору по інерції вірять. Ще не так багато часу минуло відколи телевізор поселив в голови людей кашпіровського, чумака і МММ. До появи терміну «зомбоящик» і моди на «я телевізор не дивлюсь» ще ой як далеко.
І в цих умовах вибори до Верховної Ради. Де половину депутатів слід обрати по партійних списках. Населення яке ще не звикло взагалі думаючи обирати, по інерції голосувало за директорів своїх напівмертвих заводів і голів колгоспу. А в телевізорі – нові, сучасні політики – Партія Зелених. І молодий, модний, популярний в молоді Скрябін. Яскрава, потужна кампанія під мотив танцю пінгвіна.
Не берусь стверджувати, що успіх зелених – заслуга Кузьми. Були серйозні гроші, були стерильно правильні лозунги. Але і применшувати його роль не можна.
Принаймні йому пішло. Жодні наступні вибори не пропустив. Не гребуючи виступати на підтримку тих самих недостріляних і малопи*жених.
З тих пір участь зірок, популярних акторів чи спортсменів у виборах стало обов'язковим. Як під час кампанії так і у списках. В першій п'ятірці, десятці завжди знаходили місце тогочасним ЛОМам. Хоча і терміну ще не було такого.
Тоді зародилась конфігурація, сценарії, шаблони усіх наступних виборчих кампаній. І всі хто брав участь у них – однаково відповідальні за всіх кого вони привели до влади. Відмазка, що то просто концерт чи виступ, що потрібно ж якось заробляти – не проходить. Популярність – це також і відповідальність. Як ні – не коментуй, відсторонись і зосередься на творчості. А виявив позицію, підтримав – будь готовий до відповідальності.
Не безликі медіа-холдинги і піар-агенства. Кожен хто має вплив на аудиторію і пропонує якісь відповіді і рецепти до проблем – несе також і відповідальність за тих хто до них дослухається. І також має бути готовим стати «пи*женим і стріляним».
Або мовчати в тряпочку.
