Радянське суспільство нівелювало людину, проголошуючи загальну рівність. Існувало тільки два класи — робочі і селяни. Все інше називали прошарком. Тільки сама думка про те, що може існувати арістократія, шляхта, привела б любого до гулагу.
Після розвалу СРСР ситуація змінилася. Спритні та ділові громадяни почали швидко збагачуватися. Гроші, навіть великі, то гарно, але ж хочеться , чогось тітулованого, аристократичного, шляхетного. Та що робити, якщо справжню шляхту знищили ще років сто назад? Треба шукати виход.
Так з'явилися кавалери орденів різних святих, масонських лож тощо. Але це не те, якось не по справжньому.
І тут війна ...
А тепер про те саме інтерв'ю Портнікова, яке стало приводом для галасу в інформ просторі. Якщо абстрагуватися та вийти з тунелю сьогоденних наративів, то стає зрозумілим, що це інтерв'ю є маніфестом тих, хто вважає себе новою українською аристократією.
Про що у Портнікова? Про те, що прошарок обраних, які не мають воювати за Україну. Ці люди не для небезпечноі роботи. Вони для управління. Гинуть на війні мають хлопи, а не шляхта.
Так, можна заявити, що хлопи не так зрозуміли оракула, що кремлівська пропаганда хоче дискредитувати кращого журналіста, що проти нього діє зе-команда. Але ж по теза озвучена. Спростування немає.
Є інше. Кожний пересічний українець, який зробить критичне зауваження на адресу нової шляхти в соцмережі отримає пакет звинувачень і принижень: він тупий, дебіл, путеноїд, обмежений, ає покаятися що не за того голосував... Тебе не будуть переконувати, тебе будуть звинувачувати і ображати. Спілкування панів з холопами.
І справді, нова українська шляхта мама не воює і своїх дітей не пускає.
Але повернемося до Портнікова. Він зробив те, чо мав зробити. Він оприлюднив маніфест нових аристократів. Шляхта буде його захищати любими методами. Вона готова закріпити всій новий статус, свої привілеї. Заради цього вони рвуться до влади. І тепер тільки від нас залежить реалізують вони свій план, чи ми станемо справжніми європейцями.
