Кінець ХХ століття положив початок руйнації світового порядку, який склався після ІІ світової війни.
Той період називали холодною війною: до війни готувалися, але її не було. В протистоянні колективного соціалізму проти колективного капіталізму переміг останній.
Слід відзначити, що для сателітів СРСР швидкий розпад союзу став несподіваним, але вони, свідомо чи ні, розуміли, що сам розпад відбувся не до кінця. Тому загроза їхньому суверенітету існує. Виход з ситуацій простий — геть від Москви до ЄС та НАТО. Туди ж попрямували й три республіки бувшого союзу. Україна, нажаль, не поспішала.
Позбавившись свого головного противника, НАТО розм'якло, втратило пильність та підзаплило жирком.
Ситуацією такої собі неги скористалися Китай, РФ та мусульманський схід. Всі по різному. Китай наростив економіку, мусульманський схід пригадав амбіції до завоюваня світу, а росіяни вирішили відновити імперію. Згодом потрібний був тільки поштовх щоб почати переформовувати світ.Таким поштовхом стала війна Росії проти України.
Нажаль, західний демократичний світ виявився не готовим до викликів російсько-китайсько-мусульманських бажань переформатувати світовий порядок. В ЄС та НАТО наряду з тими, хто відразу визначилися щодо негативного сприяння імперським зазіханням росіян, виявилися й ті, хто почав загравати з росіянами. Ці процеси відбуваються на фоні досить нерішучих дій головного члена НАТО США та провідних країн ЄС Франції і Німеччини. Втім, у ситуації щодо Європи, є надія на рішучу позицію більшості протистояти негавним тенденціям.
Більш заплутана ситуація на глобальному півдні. Позиції Китаю, Ірану та Туреччини досить різні в своїй кінцевій меті.
В повітрі стоїть неприємний запах гарячої світової війни та нового переформатування світового порядку.
