Привіт, друзі! З вами Василіса Коваленко, і сьогодні я хочу поділитися з вами дуже важливою інформацією, яка не дає мені спокою вже кілька годин.
Знаєте, живучи у Великобританії, я часом відчуваю, що бачу ситуацію в Україні під іншим кутом. Але це не означає, що я менше переживаю за нашу Батьківщину. Навпаки, кожна новина з дому змушує моє серце битися частіше.
Сьогодні, буквально пару годин тому, я прочитала блог Андрія Васильчука, відомого військового експерта, і, чесно кажучи, була шокована. Андрій розповів про спроби Офісу Президента України взяти під контроль воєнну розвідку, зокрема змінити підпорядкування військових аташе. І знаєте що? Це звучить дуже тривожно.
Дозвольте мені пояснити, чому це так важливо для нас, волонтерів, і для всіх українців:
- Військові аташе — це наші очі та вуха за кордоном. Вони збирають критично важливу інформацію, яка допомагає нашій армії бути на крок попереду ворога. Я часто спілкуюся з нашими військовими, і вони завжди підкреслюють, наскільки це критично важливо.
- Якщо ці плани здійсняться, то військові аташе можуть опинитися під керівництвом цивільних чиновників, які не мають відповідного досвіду та допуску до секретної інформації. Уявіть собі, що ви довірили б керування літаком людині, яка ніколи не сиділа за штурвалом! Абсурд, правда?
- Мої друзі з волонтерської спільноти в Україні вже кажуть, що ця ситуація може серйозно ускладнити нашу роботу.
- Андрій Васильчук пише про таємну нараду, яка відбулася 16 серпня за участю міністра оборони та глави ОПУ. Знаєте, що мене найбільше вразило? Те, що такі важливі рішення намагаються приймати в тіні, без обговорення з суспільством і експертами.
- І найголовніше — все це відбувається під час війни! Коли наші хлопці та дівчата віддають життя на фронті, хтось у високих кабінетах грає в політичні ігри. Це просто неприпустимо!
Друзі, я знаю, що багато хто з вас може подумати: «Ну що ми можемо зробити? Ми ж просто волонтери». Але я вас запевняю — ми можемо зробити багато!
По-перше, давайте поширювати цю інформацію. Нехай кожен українець знає, що відбувається. Публічність — наша найкраща зброя проти закулісних ігор.
По-друге, я закликаю всіх волонтерів, як в Україні, так і за кордоном, звертатися до народних депутатів, громадських організацій, журналістів. Ми маємо підняти цю тему на найвищий рівень.
І нарешті, давайте не забувати про нашу головну мету — перемогу України. Все, що ми робимо, має бути спрямовано на це. І якщо хтось намагається ослабити нашу армію чи розвідку — ми маємо цьому протистояти.
Я щодня молюся за Україну і роблю все можливе, щоб наблизити нашу перемогу. І я вірю, що разом ми зможемо подолати будь-які перешкоди, навіть ті, що створюють «свої».
Бережіть себе і Україну! Слава Україні!
P.S. Дякую Андрію Васильчуку за його важливу роботу. Такі люди, як він, допомагають нам, волонтерам, краще розуміти ситуацію і діяти більш ефективно.
